«Мертвий півень» зголосився на тур східними містами України. 20 червня «півні» після дуже довгої перерви концертували у Харкові. У повному складі: Роман Чайка, Юрко Чопик, Мар’ян Діртин (гітара), Олег «Джон» Сук (бас), Олексій Слободян (барабан). Потому були Дніпропетровськ і Одеса, 24 червня «півнів» чекали в Донецьку. 29 червня «Мертвий півень» на завершення заспівав у Києві.

Подарунків для туру «півні» приготували вдосталь. Всі, хто голосував на vydelka.com за кращі пісні «МП», отримали від гурту диск «Мертвий півень. Вибраний народом» із 13 хітами («Агов, мої маленькі чортенята», «Б’ютифул Карпати», «Гуцулка Ксеня, «Франсуа» та інші) та кліпом на «Холодно». Для тих же, хто звик до тандему «Мертвого півня» і Юрія Андруховича, — альбом «Кримінальні сонети». Це така книжечка–альбом із коміксовим дизайном хар­ків’янки Марічки Рубан. На диску п’ять ком­позицій — «Азарт», «Постріл», «Життєпис», «Ніжність», «Мафія»: кожну із них для порівняння продекламував спочатку Андрухович, а потім — по–своєму — заспівали «півні».

Харківська презентація починалася із запіз­ненням: ніхто й не підоз­рював, що вона збере таку нечисельну аудиторію. Напевне, харків’яни уже звикли бачити Міська на вулицях свого міста. Приїзд головного «бубабіста» теж не викликав ажіотажу. Андрухович не лише декламував, але й співав разом із Барбарою. Поки що «Кримінальні сонети» занадто нові й незвичні. Хітом може стати пісенька «Азарт» із милим рефреном «Ти в пику, ти в пику, ти в пику його вмаж! Дивись, яка паскедна в нього пика!». Як і обіцяли організатори музично–футбольної забави, Місько з Андруховичем періодично згадували про Євро–2008 і повідомляли рахунок чергового матчу.

Під кінець року «Мертвий півень» і Юрій Андрухович обіцяють наступну порцію подарунків. Має з’явитися щось «абсолютно–абсолютно нове» від «півнів», де не обійдеться без Сергія Жадана, оскільки його остання збірка «Марадона», за словами Барбари, «активно проситься в музику». Слід чекати також на диск із піснями гурту на слова Андруховича, розкиданими по різних збірках «Мертвого півня».

Ален Безансон — французький історик, який пішов проти панівної в його країні течії русофільства і «україноскептицизму». Його статті і книжки присвячені критиці російського імперіалізму і великодержавства від самих його початків і дотепер. Так неминуче мсьє Безансон виходить на «українське питання», адже «Саме завоювання України вивело Росію в розряд великих держав», — переконаний історик. Остання книжка Алена Безансона, «Лихо століття: про комунізм, нацизм та унікальність Голокосту», присвячена порінянню цих двох смертельних хвороб ХХ століття: чому «коричнева чума» заслужено засуджується, а червона користується пільгою забуття? Ще одне питання, яке прискіпливо розглядається в книжці і не винесене в її назву, — це Голодомор в Україні і голод як зброя знищення цілого народу, засіб, до якого не додумалися нацисти, зате додумалися комуністи в Китаї, Камбоджі, Північній Кореї. Пояснення цих страхіть Ален Безансон шукає у соціології, філософії і нарешті в Біблії.

Кожен наступний дубль кінофестивалю «Відкрита ніч» проходить дедалі організованіше, крутіше і з більшими бонусами для переможців. Окрім традиційного екрана на горі біля замку Річарда, фестиваль уже другий рік поспіль транслював Перший Національний, показували у кінотеатрі «Київ», у кінозалі села Старі Петрівці Вишгородського району, на кіноекрані просто неба в рамках фестивалю «Трипільське коло» у Ржищеві Київської області. Та магічність гори від цього не зменшилася. Звечора, за годину до відкриття, всі місця на Андріївському узвозі були зайняті. У проходах натовп, за загорожею натовп, на деревах замість нічних птахів повсідалися кіномани.