Зрошення... кров’ю

Колеги Валентина Компанійця переконані, що рано чи пізно це мало статися. Надто вже далеко зайшов безлад довкола закопаних у землю труб меліоративної системи, колись помпезно прокладеної. Тепер вона стала ареною справжньої битви, «стратегами» у якій вбачаються посадовці досить високі.

За принциповість — кулаком

Тієї жахливої ночі голова Преображенської сільської ради Валентин Компанієць, за збігом обставин, залишався вдома сам.

...Коли годинникова стрілка вже повернула на четверту ночі, Компанійця розбудив гавкіт собаки і стук у двері. Ледь прочинив двері, як отримав сильний удар кулаком в обличчя від незнайомця. Той був у чорному та в масці з прорізами для очей. Поруч помітив ще одного чоловіка. Удари посипалися один за одним — по голові, тілу, ногах ... Валентин Михайлович впав і втратив свідомість. До тями прийшов у калюжі крові. Геть знесилений, докликався сусіда, який відразу зателефонував до міліції. А місцева медсестра надала першу допомогу.

Як потім з’ясується, зловмисники ще порізали й усі скати на двох автомобілях, що стояли на території садиби сільського голови, — на службовій «Таврії» та його власній «Славуті».

Нині Валентин Михайлович перебуває на стаціонарному лікуванні. Вважай, конспіративно, бо всерйоз побоюється, що й там його дістануть. Детальне обстеження в обласній клінічній лікарні ім. Мечникова засвідчує ушкодження середньої тяжкості: внутрішньочерепна мозкова травма, струс головного мозку, забій грудної клітки, правого колінного суглоба, тупа травма живота ... Та й численні синці на тілі 55–річного чоловіка підтверджували наочно, що дісталося йому добряче.

Меліорація біди

Щодо причин зухвалого нападу у Валентина Михайловича і найменших сумнівів не виникає: це — метал. Більше того, у своїх численних поясненнях до різних інстанцій він конкретно називає прізвище одного зі своїх кривдників — Сергій М. із Дніпродзержинська.

На переконання Компанійця, який пропрацював сільським головою вже 16 років, усі біди для нього почалися відтоді, як у 2004–му рішенням сесій районної і сільської рад у власність територіальної громади було передано 53 кілометри труб колишньої зрошувальної системи, що займала загальну площу 1809 гектарів. При цьому понад 33 км були металевими діаметром від 250 до 1020 міліметрів.

Така спадщина на теренах Юр’ївського району дісталася не лише Преображенській сільській раді. Здавалося б, цій можливості виручити додаткові кошти для потреб територіальної громади треба лише радіти. Однак насправді труби під землею для сільських голів є тільки головним болем. З одного боку, Павлоградський міжрайонний прокурор пан Сливич на їхнє звернення офіційно пояснив, що «органи місцевого самоврядування... наділені всіма повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження комунальним майном, що розташовано на території підвідомчої адміністративно–територіальної одиниці». А з іншого — начальник Дніпропетровського обласного виробничого управління водного господарства пан Швайковський акцентує увагу на тому, що зрошувані площі на території Юр’ївської районної ради не переведені у богарну ріллю і меліоративні фонди не списані, отож на це багатство поки що розповсюджується дія Закону України «Про меліорацію земель». Себто для реалізації «труб» спершу необхідно дотриматися встановленого «Порядку списання основних меліоративних фондів і переведення зрошуваних земель у богарні і осушених у немеліоровані угіддя».

Простіше кажучи, законодавчої бази для реалізації переданих на баланс сільських рад Юр’ївського району зрошувальних систем немає. Та й як бути з людськими паями, під якими прокладено труби? Хто відшкодує заподіяні їм збитки? Якщо наземну частину зрошувальних систем потихеньку розікрали, не поставиш же біля них цілодобову охорону, то з підземною, як бачимо, ситуація куди складніша.

Попри це, варто звернути увагу й на ще один фактор. Офіційна оціночна вартість закопаних у землю металевих труб на порядок нижча за ринкову. Інакше кажучи, ті, що коштують десятки тисяч, можна реалізувати за добру сотню тисяч.

Не дивно, що за такої ситуації буквально кожен сільський голова в районі зазнає тиску з боку різного роду бізнесменів, які хочуть придбати фактично за безцінь труби під землею, зневажливо їх називаючи рештками колишньої меліоративної системи.

— Відтоді, як зрошувальну систему передали нашій сільраді на баланс, за неї триває війна. Вже третя компанія приїздила з пропозицією її купити, — розповідає Віктор Водолажко, голова Олексіївської сільської ради. — При цьому говорять про якісь рештки. «Які рештки? Вона ціла», — я намагався заперечувати. Поїхали до «Дніпроводгоспу», а там застерігають, що ні про який продаж не може бути й мови. Тому всім доводимо: ми не проти продажу, але дайте для цього необхідні законні підстави, щоб через якийсь час нас не зробили крайніми. А «експертна оцінка», яку нам пропонують, нікуди не годиться.

Голова Чаплинської сільради Петро Дейнека має схожі проблеми.«За поступливість мені навіть легкового автомобіля пропонували. Але як можна на таке піти? Люди у зрошувальну систему вкладали мільярди, а ми віддамо все це за безцінь?» — обурюється він.

Меліоративний детектив

Можна уявити стан душі Валентина Михайловича, коли на самому початку 2007 року до нього приїхали з прокуратури і поцікавилися, скільки грошей вони виручили за продані ... труби колишньої зрошувальної системи. Виявилося, що товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське» в особі його директора Компанійця В. П. продало зрошувальну мережу одній із павлоградських комерційних структур за 235 тисяч гривень, а та, у свою чергу, реалізувала труби вже по 530 тисяч гривень фірмі з Дніпропетровська. Вже навіть техніку пригнали, щоб викопати метал із землі. Однак голова сільради зчинив переполох. Бо, по–перше, керівником ТОВ «Преображенське» він ніколи не був, та й по–батькові у нього «М.», а не «П.».

У зв’язку з такими подіями Компанієць домігся накладення арешту на мережі колишньої зрошувальної системи і вимагає через суд відшкодування заподіяних йому моральних та матеріальних збитків. Директор павлоградської фірми перебуває за гратами — чоловікові тепер «світить» 10 років позбавлення волі, а його дніпропетровський партнер — біля ... розбитого корита, бо перерахував 530 тис. грн. невідомо за що. Судова ж тяганина триває дотепер.

Але й це ще не все. Під час святкування минулорічного Дня незалежності України у Юр’ївці до Компанійця підійшли двоє чоловіків, які відрекомендувалися представниками дніпропетровської фірми «Правікс», і показали судове рішення, де засвідчується, що зрошувальна мережа вже належить ... цій комерційній структурі й вони розпочинають її демонтаж. Назвати свої прізвища незнайомці не наважилися.

Через деякий час і справді екскаватор почав копати землю. Компанієць звертається до міліції. Там зреагували ледве за три дні — мовляв, усе робиться законно. Голова піднімає на ноги усіх, кого може, й засоби масової інформації. Вгамувався тільки тоді, коли дізнався, що вже й стосовно керівників фірми «Правікс» порушено кримінальну справу. Окрім того, як людина прискіплива, ціною неабияких потуг з’ясував: рішення на користь фірми «Правікс» щодо майна, яке перебуває під арештом, ухвалив ...Господарський суд Дніпропетровської області. Компанієць звертається до Вищого Господарського суду України. Про всі перипетії нової тяганини переповідати не будемо. Лише зазначимо: за декілька днів до побиття Компанійцю усно повідомили, що й Господарський суд підтвердив право власності на злощасні труби меліоративної мережі за Преображенською сільською радою.

Як повідомив заступник Павлоградського міжрайонного прокурора Олександр Баєв, особу зловмисника, який заподіяв тілесні ушкодження Валентину Михайловичу, встановлено і нині вирішується питання про порушення кримінальної справи. Проте навряд чи доводиться сподіватися, що явне так просто стане очевидним. Виходячи з вищеописаного, вражаюче безладдя у Юр’ївському районі просто не могло чинитися без нижче– і вищепоставлених покровителів.

Валентина Компанійця на такому тлі годилося б називати героєм, адже він заради народного добра пішов на прю з неправедною системою. І отримав кулаком в обличчя. Голова Петриківської райдержадміністрації на тій же Дніпропетровщині підполковник авіації у відставці Петро Лісний, який у пресі став відкрито заявляти, що місцева міліція «кришує» розкрадання мереж колишньої меліоративної системи, поплатився куди жорстокіше — вже рік його тримають за ґратами — за висмоктаними з пальця звинуваченнями в отриманні хабарів, жодного з яких він ... не тримав у руках (про це «УМ» неодноразово писала).

ТІЛЬКИ ЦИФРИ

За даними Управління сільського господарства і продовольства Дніпропетровської облдержадміністрації, за великомасштабною державною програмою ще колишнього Радянського Союзу на Дніпропетровщині, яку свого часу визнали зоною ризикованого землеробства, мали забезпечити зрошення на 500 тисячах гектарів земель, спромоглися прокласти труб десь наполовину менше, але й з тих нині зрошується менше 40 тисяч га.