У Києвi нещодавно відбулася вже традиційна чотириденна виставка «Сучасна освіта в Україні — 2004», організована Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук та виставковою фірмою «КАРШЕ». Особливою увагою користувався семінар Центру комп'ютерних інформаційних систем Академiї педагогiчних наук та Науково-методичного центру засобів навчання Міністерства освіти. Зійшлися на думці, що комп'ютери у школі потрібні насамперед учителям. Але їхнiй рівень володіння цими машинами, особливо тих, хто закінчив вуз 15—20 років тому і не є математиками за фахом, м'яко кажучи, низький.
«Аналіз досвіду кращих ліцеїв і гімназій Києва свідчить, що комп'ютери в них використовують переважно на уроках інформатики», — каже заступник директора Центру комп'ютерних інформаційних систем АПН Лідія Митько. Як правило, у комп'ютерному класі стоїть 8—10 машин, хоча за моніторами спостерігають щонайменше 25 учнів, більшість з яких дивиться на екрани під кутом, який не є безпечним для здоров'я. До того ж у класі, де розташовано багато комп'ютерів, створюється недоброякісне магнітне поле. Проблематичним є і питання якості шкільних комп'ютерів: «здоровіші» монітори на рідких кристалах коштують дорожче. «Сьогодні багато престижних шкіл пропонують малюкам опанування комп'ютерів iз першого класу, — розповідає Лідія Митько. — Однак, за медичними нормами, 6—7-річна дитина може сидіти перед екраном не більше 10 хвилин на день. До того ж, якщо не навчити школяра сприймати комп'ютер не як іграшку, а як інструмент для навчання, машину для оброблення інформації, є небезпека, що дитина, навчившись клацати клавішами, використовуватиме це вміння хіба що в комп'ютерних клубах, для ігор».
Отож не таким уже й риторичним видається питання: «Навіщо у школі комп'ютери?». Адже не всі готові до відповіді: «Для ефективнішого управління процесом навчання, для демонстрації наочності на уроках, для перевірки знань учнів за допомогою тестувань». Утім сторінки педагогічної літератури ще не рясніють корисними порадами щодо можливостей комп'ютера, а про організований «лікнеп» для учителів залишається тільки мріяти. В Україні досі не регламентовано використання комп'ютерів під час шкільного навчання, вітчизняна система освіти потребує для цього розроблення спеціальної методики. Водночас фахівці з Науково-методичного центру засобів навчання вважають, що значну частину проблем школи в Україні можна вирішити за рахунок програмного забезпечення. Причому на даному етапі потрібні не стільки комп'ютерні класи, скільки машина для вчителя — з екраном, на якому всьому класові було б видно «картинки», необхідні для опанування теми заняття. Чи то будуть розрізи клітин рослини під мікроскопом, чи хімічна реакція, чи уривок історичного фільму, чи краєвид місцевості, про який розповідається в підручнику з географії. За словами завідуючої відділом програмного забезпечення Науково-методичного центру Наталії Чабанної, завдяки тендеру, що його оголосив центр, педагоги з програмістами вже готують комп'ютерні програми з історії, біології, хімії, англійської мови та інших предметів. Передбачається, що за кілька місяців буде завершено курс «Людина. Суспільство. Світ», фрагменти якого стануть у нагоді на уроках історії, суспільствознавства, літератури.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
