Влада як хрест

07.05.2008
Влада як хрест

Михайло Ратушний.

Якось дивно чути від політиків, які готуються до перевиборів київської влади та проводять презентацію своєї програми, що вони не висувають власної кандидатури на посаду столичного мера. І все–таки Українська партія не прагне всієї влади: ця структура хоче лише делегувати обраних нею достойників до Київради і таким чином впливати на процеси у столиці. У першій п’ятірці УП — народний депутат трьох скликань Михайло Ратушний, очільник партії Олег Олійник, академік Володимир Сергійчук, економіст Андрій Новак та голова міського партійного осередку Олександр Резніченко.

 

Вперед, до магдебурзького права?

Політологи та експерти справедливо зазначають: нині у Києві точиться не боротьба програм та ідей, а змагання між знаковими іменами, між «людьми–брендами». Власне, те саме завжди говорять й під час парламентської кампанії. За великим рахунком, із деклараціями про наміри тих кількох десятків партій і блоків, що рвуться керувати містом, кияни не надто обізнані. За винятком, можливо, обіцянок зупинити те чи інше скандальне будівництво. Українська партія перерахувала по пунктах те, що прагне зробити вона. І хоч деякі моменти слід розуміти як «довгограючий» процес, який не обмежиться кількома роками, в цілому програма заслуговує на увагу.

«Ми хочемо запропонувати альтернативу чинній владі», — стверджує Михайло Ратушний. Тріада пріоритетів для Української партії складається з понять «людина», «громада» та «місто». Першій має бути комфортно у Києві, друга повинна взяти владу у свої руки, що ж до міста, то тут у партійців — особливо великі плани. Розділ «Людина» у розробках УП обіцяє нову систему соціальної підтримки, відновлення мережі «ветеранських» магазинів, запобігання наркозалежності серед молоді. Знак питання викликають пункти щодо безкоштовного діагностичного обстеження киян (вочевидь, уточнень потребує перелік медичних закладів, де цього вдасться досягти), програма соціального житла, яке надаватимуть молодим сім’ям за плату, та зобов’язання взяти під «жорсткий контроль реалізацію генетично модифікованої продукції».

Громаді теж відводиться чимало: тут Українська партія пропонує повернутись до магдебурзького права. Ідея, в принципі, «не нова»: відбирання влади у феодала і передача її об’єднанням купців та міщан було великим середньовічним «проривом». Нині йдеться про обмеження широти можливостей Київради і залучення до вирішення місцевих проблем городян. «Треба, щоб громада почувала себе владою, — говорить Олег Олійник. — Необхідно очистити владні кабінети — і ми відкриємо вільний доступ до цих кабінетів. У нас вже є декілька проектів стосовно розвитку місцевого самоврядування». Мова про розбудову територіальних громад, які контролюватимуть бюджетні витрати. Поза цим Українська партія планує передавати київську землю у користування тільки через відкриті аукціони, відновити втрачені соціальні об’єкти (дитячі садочки, будинки культури), а також ввести податок на використання іноземної мови у публічних написах та назвах.

Київ — не Мехіко. Хоч і дуже «старається»

Безумовно, має рацію Андрій Новак, говорячи про те, що столиці країн (тим паче — бідних) «диктують моду»: Київ диктує моду на фантастичні ціни за землю, неймовірно дорогу нерухомість, необмежений розвиток корупції. «Це схоже на Мехіко — мегаполіс, що розростається до небачених розмірів, оскільки тільки там люди якось виживають. Перед ними є дві можливості: дістатися кордону зі США або закріпитися у столиці. Не хотілось би, щоб Київ наслідував цей приклад», — підкреслює він. Українська партія готова дати бій цим тенденціям з усіх напрямків: скоротивши, зокрема, велетенський чиновницький штат мерії — розсадник корупції і зловживань. Окрім цього, планується «вдосконалити інфраструктуру міста з урахуванням зростаючої чисельності мешканців Києва», припинити забудову та ущільнення історичної частини міста. В останньому пункті УП готові підтримати Микола Катеринчук та Блок Кличка, хоча в цілому — принагідно зазначає Ратушний — спроби створити разом із однодумцями єдиний «Український блок» на цьогорічних виборах були провальними.

А от пункт щодо метро (в пакеті представлене усе місто: Корчувате, Борщагівка, Троєщина, Виноградар, Березняки, Жуляни плюс одна кільцева гілка) у третьому розділі програми партії («Місто») виглядає як романтична мрія, для втілення якої потрібна не одна каденція. Те саме стосується і евакуації за межі Києва усіх шкідливих підприємств.

Привабливо виглядають «українізаторські» засади програми: вже згадуваний податок на користь розвитку української мови та культури, демонтаж пам’яток на честь комуністичних вождів тощо.

Утім Українська партія, мабуть, не планує обмежити своє перебування при владі (якщо виграє вибори) лише кількома роками. Хоч влада і є «хрестом», говорять партійці. У порядковому номері, який дістався УП (№33) вони бачать втручання провидіння, хоч і не надто переоцінюють власні шанси. Нинішні стандарти життя можуть нав’язувати киянам лише окупанти, тож будемо господарями у своєму домі, закликає Українська партія.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>