Якось дивно чути від політиків, які готуються до перевиборів київської влади та проводять презентацію своєї програми, що вони не висувають власної кандидатури на посаду столичного мера. І все–таки Українська партія не прагне всієї влади: ця структура хоче лише делегувати обраних нею достойників до Київради і таким чином впливати на процеси у столиці. У першій п’ятірці УП — народний депутат трьох скликань Михайло Ратушний, очільник партії Олег Олійник, академік Володимир Сергійчук, економіст Андрій Новак та голова міського партійного осередку Олександр Резніченко.
Вперед, до магдебурзького права?
Політологи та експерти справедливо зазначають: нині у Києві точиться не боротьба програм та ідей, а змагання між знаковими іменами, між «людьми–брендами». Власне, те саме завжди говорять й під час парламентської кампанії. За великим рахунком, із деклараціями про наміри тих кількох десятків партій і блоків, що рвуться керувати містом, кияни не надто обізнані. За винятком, можливо, обіцянок зупинити те чи інше скандальне будівництво. Українська партія перерахувала по пунктах те, що прагне зробити вона. І хоч деякі моменти слід розуміти як «довгограючий» процес, який не обмежиться кількома роками, в цілому програма заслуговує на увагу.
«Ми хочемо запропонувати альтернативу чинній владі», — стверджує Михайло Ратушний. Тріада пріоритетів для Української партії складається з понять «людина», «громада» та «місто». Першій має бути комфортно у Києві, друга повинна взяти владу у свої руки, що ж до міста, то тут у партійців — особливо великі плани. Розділ «Людина» у розробках УП обіцяє нову систему соціальної підтримки, відновлення мережі «ветеранських» магазинів, запобігання наркозалежності серед молоді. Знак питання викликають пункти щодо безкоштовного діагностичного обстеження киян (вочевидь, уточнень потребує перелік медичних закладів, де цього вдасться досягти), програма соціального житла, яке надаватимуть молодим сім’ям за плату, та зобов’язання взяти під «жорсткий контроль реалізацію генетично модифікованої продукції».
Громаді теж відводиться чимало: тут Українська партія пропонує повернутись до магдебурзького права. Ідея, в принципі, «не нова»: відбирання влади у феодала і передача її об’єднанням купців та міщан було великим середньовічним «проривом». Нині йдеться про обмеження широти можливостей Київради і залучення до вирішення місцевих проблем городян. «Треба, щоб громада почувала себе владою, — говорить Олег Олійник. — Необхідно очистити владні кабінети — і ми відкриємо вільний доступ до цих кабінетів. У нас вже є декілька проектів стосовно розвитку місцевого самоврядування». Мова про розбудову територіальних громад, які контролюватимуть бюджетні витрати. Поза цим Українська партія планує передавати київську землю у користування тільки через відкриті аукціони, відновити втрачені соціальні об’єкти (дитячі садочки, будинки культури), а також ввести податок на використання іноземної мови у публічних написах та назвах.
Київ — не Мехіко. Хоч і дуже «старається»
Безумовно, має рацію Андрій Новак, говорячи про те, що столиці країн (тим паче — бідних) «диктують моду»: Київ диктує моду на фантастичні ціни за землю, неймовірно дорогу нерухомість, необмежений розвиток корупції. «Це схоже на Мехіко — мегаполіс, що розростається до небачених розмірів, оскільки тільки там люди якось виживають. Перед ними є дві можливості: дістатися кордону зі США або закріпитися у столиці. Не хотілось би, щоб Київ наслідував цей приклад», — підкреслює він. Українська партія готова дати бій цим тенденціям з усіх напрямків: скоротивши, зокрема, велетенський чиновницький штат мерії — розсадник корупції і зловживань. Окрім цього, планується «вдосконалити інфраструктуру міста з урахуванням зростаючої чисельності мешканців Києва», припинити забудову та ущільнення історичної частини міста. В останньому пункті УП готові підтримати Микола Катеринчук та Блок Кличка, хоча в цілому — принагідно зазначає Ратушний — спроби створити разом із однодумцями єдиний «Український блок» на цьогорічних виборах були провальними.
А от пункт щодо метро (в пакеті представлене усе місто: Корчувате, Борщагівка, Троєщина, Виноградар, Березняки, Жуляни плюс одна кільцева гілка) у третьому розділі програми партії («Місто») виглядає як романтична мрія, для втілення якої потрібна не одна каденція. Те саме стосується і евакуації за межі Києва усіх шкідливих підприємств.
Привабливо виглядають «українізаторські» засади програми: вже згадуваний податок на користь розвитку української мови та культури, демонтаж пам’яток на честь комуністичних вождів тощо.
Утім Українська партія, мабуть, не планує обмежити своє перебування при владі (якщо виграє вибори) лише кількома роками. Хоч влада і є «хрестом», говорять партійці. У порядковому номері, який дістався УП (№33) вони бачать втручання провидіння, хоч і не надто переоцінюють власні шанси. Нинішні стандарти життя можуть нав’язувати киянам лише окупанти, тож будемо господарями у своєму домі, закликає Українська партія.
