Королева сенполій

18.04.2008
Королева сенполій

Оранжерея у двокімнатній квартирі

Спершу вона трішки розгубилась, коли журналіст зацікавився її маленьким квітковим королівством. Мовляв, чому я — є люди, у яких розкішніші колекції, які довше займаються декоративним квітникарством, поставили його на промислову основу і навіть заробляють на цьому.

Для Ніни Ляхнович кімнатні рослини — то найперше любов, прихисток душі у світі, зараженому байдужістю і комерційним прагматизмом. Скільки себе пам’ятає, вона завжди щось саджала, пересаджувала, доглядала, а потім не могла намилуватися зеленим дивом, що викохали руки. Хоч обрала фах від ботаніки вельми далекий (Ніна Олександрівна — викладач інформатики в Барському гуманітарно–педагогічному коледжі на Вінниччині), на дозвіллі віддавала серце рослинам. І дифенбахії, плющі, папороті, петунії — все відповідало їй взаємністю.

— Буває, люди скаржаться, що у них не клеїться: рослини не хочуть рости, іноді гинуть. А от у мене виходить, я саджаю — і все росте, — усміхається жінка.

До захоплення фіалками прийшла не відразу. Кілька років тому купила два перші екземпляри, дочекалася, поки викинуть цвіт, — і побачила в них те, чого душа прагнула давно:

— От уявіть пізню осінь або зиму. Надворі сніг, морози, ти сидиш на кухні з чашечкою кави — а довкола тебе все цвіте. Так і відчуваєш, як твоя душа розгортається, радіє і нарадітись не може. Є сорти, у яких період безперервного цвітіння триває десять місяців!

З тих двох малесеньких саджанців Ніна Ляхнович і відкривала для себе світ фіалок. Після цього почала шукати літературу, в інтернеті знайшла спеціалізовані сайти, зав’язала контакти з колекціонерами фіалок. Тепер сама зі знанням справи може розповідати про цю дивовижну квітку нескінченно.

За наступні роки Ніна Ляхнович швидко створила власну колекцію, кількість сортів уже сягнула півтори сотні. Утім у звичайній двокімнатній квартирі з великою кількістю рослин стає тіснувато — вони окупували всі підвіконня, густо позаймали місця на стелажах, оснащених люмінесцентними лампами. Понад те, «вихованці» постійно здійснюють мандрівки до вікна і назад, бо при денному світлі краще закладаються квіткові бутони. Господиня ставиться до певних незручностей із гумором:

— У мене ще до того не дійшло, але колеги–колекціонери, буває, скаржаться: настає момент, коли ваші фіалки починають виживати вас із дому!..

Хлопчик Саша і фіалка «Наташа»

У Ніни Ляхнович є справді рідкісні сорти — наприклад, гігант із квітками, що в діаметрі сягають семи сантиметрів.

Світ сенполій має і свою історію, і маленькі легенди, і власну оригінальну термінологію на позначення кольорів, і свої звичаї. Скажімо, селекціонери нерідко називають нововиведені сорти людськими іменами (найчастіше жіночими).

— І ось тут дуже цікаво виглядає поведінка людей, — ділиться спостереженнями пані Ніна. — Якщо, наприклад, жінку звати Наталею, то можна бути наперед упевненим, що їй сподобається сорт, який називається «Наташа», хоч вона його ніколи не бачила. Такий подарунок їй можна робити сміливо.

Десятирічний син Ніни хоча і цілком поділяє технічні зацікавлення своїх ровесників: електроніка, комп’ютерні ігри, та коли настає пора пересаджувати рослини, що потребує великої і копіткої роботи, Саша стає незамінним помічником. Та й у своїй кімнаті він віддав найсвітліше місце для стелажа із сенполіями.

...Повернувшись із відрядження, я зовсім іншими очима поглянув на свою єдину скромну домашню фіалку, що на кухонному підвіконні буйно розкинула оксамитово–блакитні суцвіття.

 

З історії

«Фіалка» — це народна назва, а офіційне наукове ім’я рослини — сенполія фіалкоцвітна, насіння якої з екваторіальної Африки до Європи вперше потрапило 1892 року. Цей вид, що згодом набуде величезної популярності в усьому світі, виявив керівник колоніального округу в Німецькій Східній Африці Вальтер фон Сен–Поль і переслав додому батькові, а той передав ученим. Коли рослину описали, то на честь обох першовідкривачів її назвали сенполією. Упродовж століття ця скромна африканська рослина здійснила тріумфальне завоювання світу, а зусиллями міжнародної спільноти селекціонерів кількість штучно виведених сортів сягнула кількох тисяч. Точну кількість назвати неможливо — постійно з’являються нові й нові різновиди.