Капут забудовникам?

05.04.2008

Якщо Остапа у Ільфа та Петрова «понесло», то мера нашого Черновецького «занесло». Але Бендер був особою колоритною і брехав образно та натхненно, а Черновецький — нудно бубонить одне й те саме: у цій чи тій незаконній забудові винна попередня влада. Якщо він має на увазі Сан Санича Омельченка — то останнього вже два роки як немає на київському «престолі». Так що часу для виправлення його помилок у нинішнього київського очільника було більше ніж достатньо. Проте «прокинувся» Черновецький тільки зараз. Й знайшов собі нову забаву: об’їжджати разом із почтом «гарячі точки» Києва і обіцяти мешканцям зарити усі котловани. Зокрема, на Пейзажній алеї. «Я будівництво це давно запримітив», — сповістив кмітливий та спостережливий Черновецький, виступаючи перед жителями «Пейзажки». Ще б пак. Скільки галасу було довкола руйнування історичної місцевості і зведення на ній елітного будинку. Справа тягнеться з 2004–го... Але тільки у 2008–му «добрий» мер вирішив покласти цьому неподобству край. Знаєте, з якою малесенькою поправкою? Якщо у день виборів ми не тільки не заховаємо бабусин паспорт, а й проголосуємо за Черновецького самі. Бо інакше як він наведе «порядок»?

А перед «Пейзажкою» мер побував у Жовтневій лікарні — там також, як пам’ятають наші читачі, намагались втиснути «висотку». 17 березня учасників акції протесту розганяли навіть за допомогою міліцейських кулаків, і це був чи не перший випадок, коли в ході будівельних скандалів правоохоронці повели себе так брутально. Та не минуло і тижня, як у Києві оголосили дострокові вибори. Слідом за цією звісткою на Шовковичну прискакав мер та з евакуатора як з броньовика пообіцяв усім світле майбутнє і припинення будівництва. Цікаво, що одночасно із цим свій брифінг проводив перший віце–прем’єр–міністр Олександр Турчинов. Він також говорив про Жовтневу лікарню, а ще продемонстрував журналістам копії листів до мера від компанії «Житлобуд», яка й затіяла забудову лікарні. В листах цих підкреслено, що компанія отримала цілком законні дозволи на розгортання робіт, проте з огляду на суспільну напругу, просить на найближчій сесії Київради (яка, до слова, невідомо коли відбудеться) скасувати землевідвід.

Пікантність ситуації у тому, що компанія «Житлобуд» належить Івану Куровському — народному депутату України від Блоку Тимошенко, тобто однопартійцю та колезі Турчинова. Скидається на те, що проблему вирішили ті, хто її і створював. З проханням підтвердити це чи спростувати «УМ» звернулась до керівника столичного осередку БЮТ Анатолія Семиноги. До обрання парламентарієм Іван Куровський дійсно був генеральним директором «Житлобуду», сказав Семинога. Проте зараз припинення будівництва обговорювали не з одним Куровським — «там же ціла компанія, з її керівництвом і зустрічались, і вирішували усі питання», — говорить він. Залишимо це без коментарів, зауваживши лише, що свято на вулиці Шовковичній таки настало. Щоправда, з однією поправкою: триватиме воно до виборів київського мера. А далі — невідомо, що буде. Хто сяде на київський престол, хто очолить «Житлобуд»... Словом, несповідимі шляхи українських політиків.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>