Дешева дороговизна

28.03.2008
Дешева дороговизна

Стоковий одяг — це не «секонд–хенд», а нові фірмові речі, що продаються зі знижкою.

Сезонними розпродажами у фірмових магазинах сьогодні мало кого здивуєш. Для більшості це взагалі найкращий та довгоочікуваний час для оновлення свого гардеробу. А от якщо розпродаж не сезонний, а постійно діючий і брендову річ утричі дешевше можна придбати у будь–який час? Це — вже інша справа. В Україні дедалі більшу популярність набувають магазини так званого стокового одягу.

 

Я не «second hand»

Яких тільки понять помилково не вкладає сучасна людина у слово «сток» (від англ. stock — «запас», «той, що зберігається на складі»). Нерідко, на її думку, це і секонд–хенд (речі, що були у вжитку), що має свій «склад» у так званому «чорному кварталі» на Шулявському ринку гуманітарної допомоги в Києві, і митний конфіскат дешевого ширвжитку з Туреччини чи Китаю, що потрапляє на територію нашої держави незаконно. «Головна ж відмінність стокового одягу від секонд–хенду — те, що це абсолютно нові, якісні, брендові речі», — поділився з «УМ» адміністратор одного зі столичних «стоків».

У всьому світі одяг та взуття stock популярні вже кілька десятків років. Здебільшого завдяки хорошій якості фірми виробника та доступним цінам. У Європі, наприклад, купувати речі у «стоках» навіть модно.

За своєю суттю, стоковий одяг — це залишки минулих колекцій фірмових магазинів. У магазинах–«стоках» вони продаються значно дешевше, і максимальний розмір знижки від попередньої вартості іноді сягає навіть 70% (в основному ж ціна знижена на 40—60%).

Логічним буде запитання: «Якщо це дійсно нові якісні речі, то чому вони коштують значно дешевше?». Як пояснюють працівники «стоків», найперше такий одяг — це залишки колекцій чи товари з розпродажу магазинів при зміні асортименту. Іншими словами, це речі тієї ж самої якості, ціни на які значно нижчі від тих, що у фірмових магазинах. «Оскільки заміна колекцій відбувається досить часто, частина товару минулих сезонів залишається без запиту, — пояснюють працівники «стоків». — Фірми–виробники намагаються позбавлятися такого одягу ще до приходу нової колекції, знижуючи її початкову вартість. Тому він потрапляє до стоків».

Іншою причиною суттєвої цінової різниці є невідповідність розмірів та кольорів одягу в регіоні, до якого він потрапляє. Наприклад, консервативний англієць ніколи не вдягне речі яскраво рожевого кольору, а італієць чи українець — залюбки. Схожа ситуація і з розмірами. Стоковий одяг, який надходить до магазинів нашої держави, скажімо, зі Сполучених Штатів, у переважній своїй більшості, невеликих розмірів. Це тому, що в Америці, як відомо, попитом користуються речі саме після XL чи XXL.

Солодкі залишки

Торгівля стоковим одягом в Україні почала розвиватися одразу після фінансової кризи 1998 року, коли більшість покупців, звиклих одягатися дорого і зі смаком, уже не могла собі дозволити скуповуватися у фірмових магазинах. Таким чином з’явився шалений попит на недорогий, але якісний товар відомих марок. Спритні підприємці (рітейлери) одразу ж почали скуповувати залишковий одяг за кордоном за зниженими цінами. Для того щоб більше заробити на стоковому бізнесі, рітейлери знімали напівпідвальні приміщення, запускали в обіг дешеве обладнання і зацікавлювали клієнтів гучними акціями, на кшталт: «Грандіозний розпродаж! Знижка на фірмовий одяг 90%». Проте неправильне поводження з уціненим товаром (його зазвичай звалювали в одну купу) призвело до того, що за стоковими магазинами закріпилося клеймо «модного секонд–хенду» або ж альтернативи радянським «комісійкам».

Потім сервіс значно покращився. Тепер вигляд «стоку», як ззовні так і зсередини, нагадує звичайний фірмовий магазин, в асортименті більшості «стоків» наявні речі не одного, а багатьох світових виробників. «Хоча часи дещо змінилися, уявлення людей про стокові магазини фактично залишилось тим самим, — розповідають працівники київського стокового торговельного центру — Люди, як і раніше, думають, якщо на товар знижена ціна, то він має коштувати від 5 до 100 грн. максимум. Але ж це брендові речі, які ніхто ще не носив». Хоча, слід зауважити, що в асортименті стоків можуть бути не лише нові речі. Зрідка тут з’являється одяг одразу ж після показів модних колекцій (з подіуму), або ж речі з невеликими дефектами (відірваний ґудзик чи нерівний шов).

Водночас зі створенням невеликих магазинів залишкового товару відкриваються мультибрендові стокові торговельні центри (щоправда, вони є поки що в Києві, Харкові та деяких інших великих містах) та універмаги залишкового одягу. Якщо у столиці ще донедавна нараховувалося півтора десятка «стоків», то тепер їх чимало і в інших містах, і в невеликих провінційних містечках.

До речі, стоковими можуть бути не лише одяг, а й взуття, аксесуари, іграшки, побутова техніка тощо.

Дешева рибка

Досить рідко буває, щоб у «стоках» був увесь розмірний ряд одягу. Іноді трапляється й так, що річ у магазині є лише в одному екземплярі.

Для того щоб зорієнтувати читача в різниці цін, наприклад, на взуття у фірмовому взуттєвому магазині й у стоковому, наведемо декілька цифр. Жіночі чобітки, незалежно від марки виробника, у бутіку коштуватимуть, щонайменше, 500—600 грн. Тоді як у мультибрендовому стоковому торговельному центрі «Макрос» чобітки можна придбати й за 200 грн. І це — чи ненайбільша ціна.

Окрім стокових магазинів, які продають товари вроздріб, у столиці є кілька центрів, які займаються оптовим продажем одягу. При оптових покупках одиниця товару може коштувати від 9 у. о. Але основна умова усіх оптових стокових центрів — загальна покупка має складатися, як мінімум, зі ста речей.

Розкіш без зайвих витрат

Більшість «стоків» продають одяг економ–класу — марки MEXX, Levi’s, Adidas, Esprit, Nike, ARGO тощо.

Окрім стокових магазинів, дорогі речі зі значною знижкою можна придбати і в дисконтних центрах (наприклад: Adidas дисконт–центр та Grandi Firme Outlet — найбільший дисконт–центр Києва).

«Дисконти» відрізняються від «стоків» тим, що належать фірмовим мережам і спеціалізуються на продажу однієї конкретної марки. Деякі затяті шопоголіки рекомендують відвідувати саме їх, адже навіть, незважаючи на те, що «стоки» — магазини економ–класу, вони все одно мають на товари свою націнку. Тоді як дисконти продають речі за собівартістю. «Знижки у «дисконтах», на відміну від «стоків», — розповідають любителі шопінгу, — можуть сягати 90%, а максимальна знижка на стоковий одяг, зазвичай, не перевищує 70%».

Поки що дисконт–сервіси є лише в столиці та Харкові. Проте, як стверджують фахівці, зі зростанням попиту на уцінені речі світових виробників, відповідно зростатиме і кількість «дисконтів» та «стоків».

  • Борщ не для бідних

    Ціни на продукти в Україні не те що не падають, а чи не з кожним днем піднімаються все вище, знищуючи всі сподівання людей на краще життя. Чи не єдиним виходом залишається тільки успішне виробництво, яке зможе покрити потреби населення та знизити вартість продукту. >>

  • «Титанік» іде на таран

    Даремно раділи, що нафта дешевшає. Нові реалії продовжують своє повзуче, але впевнене просування вперед спиною. Нормальний борщ уже давно зжерла інфляція. Споживчий кошик для середнього українця розрахований держкомстатом, очевидно, орієнтуючись на мертвих і ненароджених. >>

  • Купонна лихоманка

    Важко уявити людину, яка пройде повз магазин iз вивіскою «Знижки» без найменшого бажання зазирнути всередину! Так уже влаштована людська психологія, що самі лише слова «розпродаж», «знижка», «акція» діють на нас просто–таки магічно. Й умілі маркетологи на цьому почали грати давно: наші гаманці скоро тріснуть від купи дисконтних карток. >>

  • Ціновий «сказ»

    Минулий рік неабияк спустошив гаманці українців: ціни на харчі били багаторічні рекорди, а доходи не додавали оптимізму. Експерти відзначають: несприятливим економічним реаліям в Україні «підіграв» не тільки «дорогий» долар, а й стрімке підвищення цін на продукти на світових ринках: дорожчало усе — цукор, солодощі, молочні продукти, крупи, алкоголь. При цьому якість українських товарів подекуди гіршала — виробники «воюють» за ціну. «Розслаблятися» не радять аналітики українським споживачам і в новому році — готуйте щонайменше зайві 200 гривень щомісяця. >>

  • «Кожух» для оселі

    Із початком холодів українці незлим тихим словом починають згадувати комунальників, усю нашу систему обігрівання квартир та кругленькі суми у квитанціях за комунпослуги. Зігрітися у власній квартирі однаково вдається мало кому, відтак більшість шукає вихід із «морозостійкої» ситуації в оселі. Варіант — самотужки утеплити свою квартиру. Це ефективно, швидко, але досить дорого. Дешево зробити фасад можна тут, а ще дадуть гарантію на утеплення. >>

  • «Зелений змій» із позолотою

    Українським любителям оковитої, як уже повідомляла «УМ», варто готуватися до чергової хвилі подорожчання горілки. Як відомо, Кабмін має намір ввести нові мінімальні роздрібні ціни на горілчані вироби — коньяк та горілку. І якщо зараз мінімальна ціна «зеленого змія» у продажу становить14 гривень за півлітра, то, згідно з проектом Постанови Кабміну, дешевшої горілки від 18 гривень за пляшку (коньяку — 27 гривень відповідно) у магазинах не може бути. >>