Серед родичів багато чоловіків самі є моряками. Їх одразу видно за поставою і по тому, як мужньо вони тримаються. Їх обставини аварії трохи дивують. Олександр Анатолійович — капітан корабля, колись сам працював на кораблі того самого класу, що й «Нафтогаз–67». На затонулому судні в пана Олександра працював племінник, матрос І класу Дмитро Акуленко. Дмитро якраз одружився перед цим фатальним рейсом, у Євпаторії на нього чекає молода дружина. «В тумані завжди великий ризик, але на обох кораблях є апаратура, вони бачать, що зближаються, тож відповідно мають зманеврувати, — каже пан Олександр. — Я як капітан не маю права засуджувати іншого капітана, в усьому має розібратися слідство. Але така аварія може трапитися швидше внаслідок «форс–мажору», коли вимикаються двигуни або виявляється ще якась несправність».

Невелике припортове містечко Чорноморське від початку тижня живе звістками, які надходять з далекого Гонконга до оперативного координаційного штабу, організованого компанією «Чорноморнафтогаз», якій, власне, і належало судно «Нафтогаз–67». Родини моряків приїжджають до Чорноморська з Миколаєва, Херсона, Бахчисарая, Роздольного, Івано–Франківська, Сімферопольського району. Сестра одного з членів команди озвалася навіть із Санкт–Петербурга. За долю земляків уболівають у Чорноморську всі — продавці у магазинах, таксисти, робітники порту і колеги–моряки. Вони чекають...