20 днів у Маріуполі: фільм Мстислава Чернова нагороджено на кінофестивалі Sundance
На американському кінофестивалі Sundance документальна стрічка «20 днів у Маріуполі» українського журналіста Мстислава Чернова здобув нагороду. >>
Відьма з виставки.
Це п’ята виставка майстрині ляльок Оксани Цюпи і друга, яку приймає на своїй території Фонд Фулбрайта. Американська організація з програми культурного та гуманітарного розвитку так закохалася в Оксаниних тряпчаних чарівниць, що відзняла їх для новорічних листівок, які, враховуючи мережу філій Фонду у світі, розлетілися у понад сто країн. Отож у передноворіччя адресатів у Америці, Казахстані чи десь ген на Філіппінах вітали з поштівок українські містичні ляльки.
Усі ляльки Оксани — українки. Або майже українки. Нинішня виставка, яка називається «З неба, з лісу, з води», в усіх сенсах слова зіткана з прадавніх наших вірувань, уявлень, тотемів. Це здебільшого чарівниці — ворожки, мольфарки, босоркані, відьмачки, Баби–Яги, знахарки. Є з–поміж них зліші і впливовіші, є й добрі, просвітлені й — чомусь здається — безсилі. Наприклад, Доля — дівчина з косами, в які вплетено великі квіти кольору жасмину, що от–от розпуститься. «Її нікому не продам — ми так вирішили з чоловіком», — каже майстриня. Чоловік Оксани Цюпи — письменник Олександр Ірванець, саме він написав, так би мовити, анотації до кожної матерчатої героїні виставки, йому й видніше. Долю Ірванець оснастив підписом: «Вона визначає любов як долю». Таку ляльку й справді гріх продавати.
Кожна лялька — цілісний, привабливий образ, зібраний із клаптиків вовни, шовку, мережива, ниток, намистин, леліток, дзвіночків. Стьожки на подолі відьминої плахти можна розглядати по десять хвилин. Чимало гостей виставки (і чоловіки, й жінки) крадькома зазирали під спідниці лялькам, пришпиленим до стін. Не знаю, чи уздріли там якусь таїну, бо сама я не зазирала, а вдивлялася в обличчя. Виготовлені зі світлих чоловічих шкарпеток, усі вони мають різні вирази і, що дивовижно, дають доволі точний вік ляльки: враз розумієш, що ось перед тобою — стара мудра баба, ось та лялька — ще зовсім юнка, а знахарка — жіночка середнього віку. І всі воні позначені якоюсь внутрішньою містикою.
«Я вважаю, що кожна українська жінка — трохи відьма, — пояснює Оксана Цюпа. — Відьма — від слова «відати». Кожна має якісь важливі, глибинні знання, винесені з колективного підсвідомого свого роду із давніх–давен. Усі ми знаємо щось більше, ніж те, що знаємо»...
Виставка триватиме до 14 квітня. Київ, вул. Грушевського, 4, приміщення Інституту літератури, Фонд Фулбрайта.
На американському кінофестивалі Sundance документальна стрічка «20 днів у Маріуполі» українського журналіста Мстислава Чернова здобув нагороду. >>
Православна церква України отримає довгостроковий договір на користування двома важливими храмами у Києво-Печерській лаврі – Свято-Успенським Собором та Трапезною церквою. >>
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба вважає, що ракетний удар по Одесі в четвер вранці є відповіддю путіна на внесення історичного центру міста до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, що перебуває під загрозою руйнування. >>
Книжка Юліана Чаплінського «Зрозуміти архітектуру. >>
1984 рік був останнім у досить тривалому періоді нашої історії, відомому як «брежнєвський» застій, коли «геронтократи» один за одним ненадовго змінювали своїх попередників, поступаючись почесним місцем черговому перевіреному старцеві. >>
Керівникам адміністрацій міст та районів, а також підвідомчим освітнім організаціям так зване «міністерство освіти та науки лнр» спрямувало документ щодо «фільтрації» бібліотечного фонду. >>