«Газпром»: нова зброя Росії

02.02.2008
«Газпром»: нова зброя Росії

Малюнок Олександра Ніколайця.

Не дивно, що книга видається в Україні. Є побоювання, що в Росії ця книга взагалі не вийде. І не лише тому, що «Газпром» ревно береже свої таємниці. Книга про «Газпром» насправді вийшла книгою про Росію.

«Компанія і країна пов’язані, як сполучені посудини. Портрет «Газпрому» закономірно перетворюється на історію Росії. Ми дивилися на країну крізь газпромівську трубу — і бачили Росію в трубі. Дивну Росію, створену Берією і Хрущовим, яка ще пам’ятає Сталіна. Країну, чия політика, культура, економіка й соціальне життя наповнені газом. Країну, що посідає перше місце за експортом газу у світі, але сама газифікована лише на 50%», — пишуть у післямові автори Валерій Панюшкін та Михайло Зигар, московські журналісти. — Ми дивилися на країну крізь звивисту газпромівську трубу і розуміли, що якби ця труба на котрійсь ділянці своєї історії повернула інакше, ми жили б зараз в іншій країні. А що було б, якби Черномирдін не втримав «Газпром» як єдине ціле? Або якби він, спираючись на міць газового гіганта, ризикнув і спробував би змінити Єльцина на посаді президента? Що було б, якби наступником Єльцина став його фаворит і борець із «Газпромом» Борис Нємцов? Або якби Рем Вяхірєв усерйоз зробив ставку на тандем Прімаков—Лужков, чого так боялася «сім’я» Єльцина? Чи став би Путін «великим і жахливим» лідером, якби йому не вдалося так технічно зачистити «Газпром» від вяхірєвської команди? Чи була би потрібна Помаранчева революція, якби каламутні схеми поставок газу в Україну не розбестили адміністрацію Леоніда Кучми? І чи став би Туркменбаші божевільним затворником, якби «Газпром» не заблокував його на ціле десятиліття наодинці з його газовими багатствами? Хто з німецьких лідерів мав рацію: Аденауер, який відмовився поставляти в СРСР труби для газопроводів, чи Віллі Брандт, який пустив радянський газ у Європу? Шредер, котрий прийняв дружбу Путіна і його «Північний потік», чи Ангела Меркель, яка відмовилася перетворювати Німеччину на газорозподільний вузол Європи й форпост «Газпрому»? Нарешті, що зараз відбувається з «Газпромом»? Попереду в нього дефіцит чи могутність? Чи відповідають його зношені труби його політичним амбіціям?»

Автори книги — Валерій Панюшкін та Михайло Зигар за участі Ірини Рєзнік — ставили безліч питань і колишнім газпромівцям, і нинішнім його менеджерам. Автори намагалися з’ясувати, звідки стільки таємниць і навіщо вони.

« — Невже ви не розумієте, що триває війна? Третя світова, — відповів нам топ–менеджер «Газпрому», керівник належного йому телеканалу НТВ.

— Енергетична? — запитували ми.

— Ідеологічна, — відповів він.

І нам стало зрозуміло, що по трубах шириться не лише газ, а й ідеологія. А ідеологія, якщо загнати її в трубу, справді горить, вибухає і душить», — зазначають автори, перефразовуючи вислів колишнього заступника голови правління «Газпрому» В’ячеслава Шерємєта, який любив казати, що газ — це та ж таки зброя: «Горить, вибухає й душить».

Стає зрозуміло, що ми на війні. «Газпром» не хороший і не поганий, як не може бути хороший або поганий автомат Калашнікова або револьвер Кольта. Моральний сенс зброї залежить зовсім не від того, як вона влаштована, а від того, в чиїх вона руках. По–друге, зброя бездушна. Вона не відає страху, вона не має любові й жалю, вона в жодному разі не зостанеться вірною своєму нинішньому власникові, як тільки зміняться часи».

Щоб написати й видати таку книжку, потрібна мужність. Колишній єльцинський в.о. прем’єр–міністра Єгор Гайдар, коли автори попросили його дати інтерв’ю, найперше сказав: «Навіщо це вам? Ви розумієте, що вас уб’ють? Ви розумієте, куди ви пхаєтесь?».

І все ж, книжка готова. Нещодавно німецькою вона вийшла в Німеччині, а за кілька тижнів п’ятитисячним тиражем вийде і в Україні, звісно, українською (перекладач із російської — Іван Андрусяк). Як обіцяє директор видавництва «Факт» Леонід Фінкельштейн, «офіційна» презентація відбудеться наприкінці березня в рамках книжкової виставки «Медіум». «Я прочитав рукопис московських журналістів — і зрозумів, що це правда. А головна задача нашого видавництва — видавати правду, — каже в розмові з «УМ» пан Фінкельштейн. — І я щасливий, що мій читач зможе довідатися про цю правду не з–за кордону, а прочитати про неї тут, на Батьківщині».

Олекса ВОЙТЮК

  • 82% членів Американської торгівельної палати в Україні вважають боротьбу з корупцією пріоритетом №1 для України

    Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>

  • Україна і семеро гігантів

    Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>

  • Шлях через Україну

    Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>

  • Дружнє плече на шляху до ЄС

    Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>

  • Кордони для «Лікарів без кордонів»

    Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>

  • Кому мінімум, кому — банкрутство

    Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>