Біле з чорним

Учора відбулися державні похорони колишнього диктатора Індонезії Сухарто, який помер минулої неділі в шпиталі Джакарти у віці 86 років. Прездент Сухарто був союзником США в часи «холодної війни», тоді його режим винищив десятки тисяч індонезійців лівих поглядів.

Тисячі людей вишикувалися вздовж шляху, яким рухався кортеж із труною Сухарто до родинного мавзолея у місті Соло. Керував церемонією прощання, яка транслювалася в прямому ефірі на всю країну, президент Індонезії Сусіло Бамбанг Юдхойоно. Індонезійці сумують не за диктатором, а за державним мужем, який упродовж трьох десятиліть свого перебування при владі вивів країну з хаосу до стабільності та економічного зростання.

У своєму прощальному слові президент Індонезії сказав: «Ми віддаємо його тіло матері–землі. Для нас він був зразком служіння своїй країні». Звичайно, що про померлих — або хороше, або нічого. Індонезійці на час жалоби мають забути, що «зразок» був усунутий від влади 1998 року в результаті всенародного повстання на чолі зі студентами, що на той час він уже перестав бути рушієм економічного прогресу. Після відсторонення від влади Сухарто сховався від 235 мільйонів співгромадян на своїй розкішній віллі поблизу Джакарти. І звідти відбивався від слідчих та судів, які намагалися притягнути його до відповідальності за мільярди викрадених державних коштів, за жертви його режиму. За індонезійськими даними, спецслужби позбавили життя 78 тисяч опозиціонерів, за даними американських істориків, число жертв режиму Сухарто сягає одного мільйона. За даними ООН, за роки окупації Індонезією Східного Тимору (1975—1999) загинуло до 183 тисяч мешканців цієї території. Ще 100 тисяч трупів режим Сухарто залишив у Західному Папуа та 15 тисяч загиблих у результаті 29–річного повстання в провінції Ачех.