Пам’ятаю, як уперше проїздила потягом через станцію Крути в 1970–х роках. На лавках дрімали пасажири, хтось байдуже дивився у вікно. Поряд зі мною біля вікна сидів дідусь. «Крути, ті самі Крути», — намагався він привернути увагу. Згадався цей епізод пізніше, коли почали з’являтись публікації про ті драматичні події, а на полі біля станції був встановлений хрест. Майже щороку їду туди, щоб вшанувати пам’ять про полеглих у нерівному бою з окупантами. В одній із перших поїздок, чекаючи на потяг до Конотопа, попросилась погрітися до будинку біля станції. Господарі зустріли насторожено. Та поступово зав’язалась розмова. Здивувались, що я «не з Западної», а з Конотопа і що мені за поїздку ніхто не платив. Згадала, як на початку 1990–х, збираючись на панахиду за закатованими жителям Батурина, бачила ті ж залякані обличчя, що визирали з дворів. Батуринцям місцеві можновладці «не рекомендували» залишати оселі, бо приїдуть «бандерівці»...

22 січня 1918 року Центральна Рада своїм IV Універсалом проголосила самостійну і суверенну Українську державу. Взаємини між УНР і радянською Росією були з самого початку неприязними. Однією з найбільших неприємностей для більшовиків стало те, що Центральна Рада заборонила безконтрольний вивіз хліба з України в Росію.