Святвечірня трапеза у багатьох регіонах України називається «багата кутя». Страви ті ж самі, що й багато тисячоліть тому в орачів: хліб, зерно, горох, капуста, буряк, часник, горіхи, гриби, вишні, мак, мед... Господиня готує на святу вечерю 12 пісних страв.
Обов’язковою на багату кутю є яка–небудь страва з рибою, адже у християнській символіці риба пов’язується з Ісусом Христом, а наші пращури шанували міфічну рибину, помічницю у творенні світу. Готують також капусту (як правило, з грибами), голубці. Окрім узвару, варять киселі з сухих слив, вишень і груш. Зважте, що 6 січня до першої вечірньої зорі не прийнято їсти взагалі.
Каша — найдавніша обрядова страва. Зерна пшениці символізують нове життя і вічність, бо щороку проростають, оновлюються. Тому на поминках готують кашу–коливо, а на Святвечір, коли поминають усіх, хто відійшов в потойбіччя — кутю.
Кутя буває ячмінна і пшенична. Ячмінь варять, як звичайно кашу. Заливають потім юшкою. З пшениці готують так: зерно перебирають, просушують, запарюють гарячою водою. Вранці варять на малому вогні, додаючи холодну воду, щоб не розварилася. Окремо готують солодку юшку: труть мак, заливаючи його узваром з медом, додають товчені горіхи, родзинки. Перед вечерею кутю змішують з юшкою.
Перебрані й добре помиті сушені фрукти і ягоди (яблука, груші, сливи, вишні) залити водою, додати меду, закрити кришкою і варити протягом 3–4 годин. Коли фрукти стануть м’якими, узвар поставити у холодне місце для настоювання.
На 400 г буряків — 400 г свіжої капусти, 400 г картоплі, 2 склянки квасу–сирівцю (можна використати томатний соус), 80 г вершкового масла, 6 г сушених грибів, 80 г кореня петрушки, 1/2 г гвоздики, 20 г зеленої петрушки, 2 горошини гіркого перцю.
Очищені і промиті цибулю, петрушку і цибулю–порей, 3/4 взятої кількості буряків нарізати соломкою і тушкувати до готовності, додаючи половину передбаченого рецептом квасу–сирівцю.
У грибний відвар покласти тушковані буряки з петрушкою, шатковану капусту, чищену і порізану картоплю, варені пошатковані соломкою гриби, злегка обсмажену цибулю, лавровий лист, перець, гвоздику, сіль і варити до готовності. Буряки, що залишилися, натерти, змішати з рештою квасу, долити грибного відвару, довести до кипіння, процідити і класти в борщ при його розливанні в тарілки; борщ посипати зеленню петрушки.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
