Лови хвилю

25.12.2007
Лови хвилю

Професор Анатолій Ярешко впевнений, що маленький прилад ІХТ допоможе тисячам пацієнтів, які заразилися туберкульозом. (Фото автора.)

Методика лікування, яку застосовує професор Анатолій Ярешко, зовсім не нова, проте до нього ніхто в Україні не проводив серйозних досліджень дії електромагнітного поля, яке створює апарат інформаційно–хвильової терапії, на хворих на туберкульоз.

...Сусідки по палаті заздрили Тетяні Трофименко: «Чого це до тебе така увага? І професор тобою весь час цікавиться, і лікування якесь особливе тобі призначили. А ми що, гірші?». Вони ж не знали, що їхні справи насправді набагато кращі. А Таня у той час перебувала в групі безнадійно хворих. І, можливо, тільки технологія лікування, яку почав застосовувати Анатолій Григорович Ярешко — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри туберкульозу Української медичної стоматологічної академії, що в Полтаві, — допомогла їй та іншим, хто потрапив у ту групу, вижити.

 

ЗаКОХані у професора

— Мені було шістнадцять років, коли я вперше потрапила до лікарні, — згадує Тетяна, мешканка райцентру Чутове. — Яких тільки діагнозів мені не ставили! Спочатку лікували запалення придатків, а мені все гірше і гірше ставало. Потім гінекологи дійшли висновку, що я вагітна. Після цього запідозрили венеричне захворювання. Причому про ці підозри чомусь знало все відділення. Я з сорому трохи не згоріла тоді. Правда, коли аналізи не підтвердили це захворювання, палатний лікар при всіх переді мною вибачилася. Але як мене лікувати далі — не знали. І до Полтави вже не могли відправити — не довезли б. Температура трималася сорок градусів, і її нічим не можна було збити. Терміново призначили операцію.

«Ти ніколи не зможеш мати дітей. У тебе погоріли яєчники, їх довелося видалити», — відверто сказали дівчині, коли вона опритомніла після наркозу. Чому погоріли, ніхто не пояснив. Та причина для Тетяни вже не мала значення. Медики, на жаль, теж чи то не стали її шукати, чи то не знайшли. Знадобилася ще одна операція, щоб таки встановити її.

— Буквально через півроку я знову опинилася на операційному столі. Тоді гостювала у родичів у Харківській області, і вони викликали «швидку», коли в мене почалися різкі болі в животі, — продовжує розповідь Тетяна. — Виявилося, інфільтрат кишечнику. Іншими словами, почали рватися кишки, уражені маленькими виразками. Я десять днів пролежала в реанімації. Ніхто не сподівався, що мене врятують.

Молодий організм витримав. Але це був тільки початок Тетяниних випробувань. Поки вона «вичухувалася», хвороба уразила її легені. А тут і результати гістологічного дослідження приспіли. Виявилося, дівчину зсередини з’їдав туберкульоз.

— Мені сказали про це під час виписки. Я не розуміла тоді, наскільки серйозна ця хвороба, адже в мене навіть кашлю не було. Думала: «Хіба може бути щось серйозніше, ніж мої дві операції?». І, чесно кажучи, так і не пройшла повного курсу лікування від туберкульозу, хоча двічі мене направляли у стаціонар. Відчувала я себе здоровою, — зізнається моя співбесідниця. — На той час мені так уже набридло валятися по лікарнях, що я заявила лікарям: «Я не збираюся проводити свою молодість тут».

Пройшло два або три роки, перш ніж хвора на туберкульоз зрозуміла, що вона грає зі смертю. Коли знову «швидка» доставила її до лікарні, медики дали зрозуміти, що жити їй залишилося, може, рік. При зрості 1 метр 70 сантиметрів дівчина важила лише 49 кілограмів, у неї постійно трималася висока температура, вона задихалася.

— Якось мій лікар сказала, що мене запрошує до себе на бесіду професор Анатолій Григорович Ярешко, — каже далі Тетяна. — Ми зустрілися, і професор розповів про нову технологію лікування туберкульозу за допомогою спеціальної трубки, що випромінює магнітні хвилі. Запитав, чи не проти я такого лікування. «Якщо гірше не буде, то згодна», — відповіла я.

У хворих поліпшується сон, поновлюється апетит

Чи то я настільки повірила в професора і в його метод, чи дійсно він виявився дуже ефективним, але буквально з перших сеансів інформаційно–хвильової терапії мені стало легше дихати, я відчула себе здоровішою. У місцях, на які спрямовували випромінювання, відчувалося невелике поколювання, більше нічого. Сеанси приймала двічі–тричі на тиждень, спочатку по декілька хвилин на певні ділянки тіла, а наприкінці лікування — вже півтори–дві години.

Через місяць контрольна рентгенограма не зафіксувала ніякого поліпшення в легенях хворої. Але й погіршення теж не було.

— У лікарів я цікавився станом здоров’я пацієнтів, яких відібрав для проведення сеансів інформаційно–хвильової терапії (ІХТ), а вони мені скептично відповідали: «Поки живі, позитивних змін немає», — розповідає професор Анатолій Ярешко. — У моїй групі набралося на той момент дев’ять осіб, і Тетяна Трофименко серед них. Але через три місяці аналізи показали просто приголомшуючі результати. У всіх хворих, які пройшли курс інформаційно–хвильової терапії, стали кращими показники крові, припинила виділятися паличка Коха, тобто люди вже не були небезпечними для оточуючих. І найважливіше — у тих, хто пройшов понад 35 сеансів, поновилася чутливість до лікування протитуберкульозними препаратами. На жаль, несприйняття хімічних препаратів зустрічається все частіше й частіше і є серйозною проблемою фтизіатрії. Я почав опитувати хворих. З’ясувалося, що поліпшення самопочуття вони відчули ще в перший тиждень застосування апарату ІХТ: поліпшився сон, поновився апетит, через деякий час нормалізувалася температура, а це ознака того, що організм позбувся токсинів. Пізніше ми провели лікування хворих з уперше виявленим деструктивним туберкульозом у відкритій формі. Через півроку всі 34 людини були здорові. Більше того, у жодного з пацієнтів за цей час не розвинулася хіміорезистентна форма туберкульозу.

Кого хвилює хвильова терапія?

— Апарат — це невелика трубка, схожа на ліхтарик, який діє від підключення до електромережі, — розповідає Анатолій Григорович. — Пристрій для інформаційно–хвильової терапії розробив академік Української академії наук, директор Науково–дослідного інституту інформаційно–хвильової терапії Микола Дмитрович Колбун. Міністерством охорони здоров’я України апарат був зареєстрований ще десять років тому, шість років тому його зареєстрували в Росії, через рік — у Білорусі, а зараз уже і на Заході. Пристрій дає стабільне електромагнітне поле, хвилі якого впливають на клітини живого організму, і успішно використовується при лікуванні понад чотирьохсот захворювань. Науково доведено, що енергетична стабілізація організму сприяє якнайшвидшому одужанню. Чотири роки тому спільно з академіком Колбуном ми запатентували спосіб лікування поліхіміорезистентного туберкульозу із застосуванням апарату ІХТ.

Сьогодні на кафедрі туберкульозу Української медичної стоматологічної академії для лікування методом інформаційно–хвильової терапії формують групу хворих, у яких туберкульоз поєднується зі СНІДом. За деякими прогнозами, незабаром у половини ВІЛ–хворих розвиватиметься туберкульоз, що загрожує серйозними проблемами, тому потрібно якнайшвидше знайти нові методики боротьби з таким підступним захворюванням. Професор Анатолій Ярешко спробує добитися позитивного результату, відшукавши найефективніші в цьому випадку точки, на які впливатиме електромагнітне поле.

— На жаль, матеріальна база навчального закладу не дозволяє провести дослідження в такому обсязі, щоб можна було говорити про їх достовірність, — розводить руками вчений. — Нестачі поки немає тільки у хворих. Але за час лікування, яке займає 3—4 місяці, кожному пацієнтові необхідно зробити хоча б три імунологічні дослідження, щоб побачити динаміку змін, а одне таке дослідження коштує 120 гривень. Якщо помножити цю цифру хоча б на 50, набігає солідна сума. Тому сподіваємося, що хтось зацікавиться нашими напрацюваннями, і ми зможемо продовжити подальше вивчення можливостей інформаційно–хвильової терапії.

А що стосується Тетяни Трофименко, то я її навіть не впізнав, коли вона приїжджала недавно на планове обстеження. Це ж квітуча жінка! І що мене радує найбільше, то це те, що стінки каверн у її легенях регенеровані, у них відсутній активний туберкульозний процес.

Від долі не втечеш

...Після курсу лікування в обласному тубдиспансері три роки тому Тетяна отримала першу групу інвалідності, а вже через рік її перевели на другу, робочу.

— Свого часу навіть влаштувалася на фірму, яка займається приватною охороною, і виїхала в інший район, — розповідає вона. — Це я так від своєї долі тікала. Та куди від неї подінешся?

Чоловік, що втратив дружину, запропонував Тетяні одружитися. А вона опиралася: «Кому я потрібна така хвора?». Зізнається, що дуже боялася його двох досить дорослих дітей: як вони поставляться до неї. Але Ваня з Настею підтримали батьків вибір і перші прийшли до неї в будинок із букетом квітів і м’якою іграшкою — привітати з днем народження. А ось майбутня свекруха спочатку була налаштована проти рішення сина. «Куди ти лізеш? — докоряла йому. — Одна дружина все життя хворіла, і другу доведеться доглядати». — «Значить, у мене така доля», — відповів їй на це Роман.

У їхній сім’ї зараз — абсолютна ідилія. Нажили пристойне господарство, ремонт у будинку затіяли.

— Живу і про смерть не думаю, — посміхається Таня.

Вікторія СОКОЛОВА