Смердить, трясе і дорого?

...Пізній вечір. На Центральний київський залізничний вокзал подають львівський потяг. Ті, хто проводжає, починають жартувати — мовляв, знімають фільм про повоєнні роки. Народ з квитками, навпаки, нервує: думка про те, що зараз доведеться заходити в ось ці облуплені, проіржавлені, неосвітлені вагони, не надихає. Проте діватися нікуди: шалений дефіцит квитків на тлі необхідності їхати вибору не залишає.

Світло ввімкнули тільки після Фастова. І то «нічник». Індивідуальне освітлення не працювало, полички були відірвані з «м’ясом», сидіння під час різкого гальмування летіло вперед разом із пасажирами. Двері в купе спочатку не зачинялися, потім, серед ночі, їх півгодини відчиняли всі гуртом. А який там стояв специфічний запах!!! Звичайно, я чув, що у пунктах «відстою» у потягах пускають спати бомжів, але до останнього у це не вірив. «Чаю? — здивовано перепитала флегматична провідниця. — Ще чого? Це ж додатковий поїзд!».

Я довго вивчав свій квиток. Там було написано «купейний». І стояла відповідна ціна. Тобто висока — без жодних знижок. Якоїсь пільги для пасажирів «екстремал–вагона» не помітив ні я, ні провідник. Ковдри лімітовані: одна на «пасажирську душу». Сусід, власник якісного пуховика, пожертвував своїм для загального добра — аби так–сяк заткнути шпарину у вікні. Під свист подільських вітрів кожен із моїх попутників думав: «За що?!!».

Приблизно таких «монстрів» нашими залізними коліями України під новорічним снігом скрежетатиме цілих 43 штуки. Мало бути сорок, але «Укрзалізниця» добра, вона додала ще три пари. Про це нещодавно радісно повідомив її прес–центр. Народ шалено тішиться — ми дуже розчулюємося, коли хтось про нас піклується. Навіть якщо це за наші гроші.

Українська залізниця нині переживає зоряний час: народ знову почав багато їздити, потягів хронічно не вистачає, а це значить, що про сервіс можна не думати. А навіщо? Наступного року затхле у пасажирських вагонах обійдеться нам ще дорожче. Адже державний монополіст не забуває регулярно збільшувати ціну за квитки, не перестаючи при цьому скаржитися на збитковість цих послуг.

Ми цьому віримо. Бо жодних «прозорих» цифр про рентабельність послуг це відомство не надавало. Народ довідувався про своїх героїв тільки після чергового корупційного скандалу. Нині монополіст готується збільшувати ціни на вантажні перевезення. «Аби ми впоралися із завданнями і ПРАВИЛЬНО ВЕРСТАЛИ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН, треба підвищувати ціни на 38–40 відсотків», — заявив гендиректор «Укрзалізниці» Петро Науменко. Залізничники обстоюють формулу «багаті виробничники дотують бідних пасажирів». Для промислових підприємств таке подорожчання означатиме зростання собівартості. А його, ми це чудово розуміємо, виробники перекладуть на нас. Може, не сорок відсотків, може, люди із шпалами на петлицях погодяться на трохи скромніші «20 плюс інфляція». Але у будь–якому разі, ми платитимемо за старі вагони двічі: перший раз у касі, другий — у магазині.