Сергій Лебідь: Чемпіонати світу небезпечні для здоров’я

15.12.2007
Сергій Лебідь: Чемпіонати світу небезпечні для здоров’я

Переможний фініш Лебедя в Іспанії.

Як уже повідомляла «УМ», минулої неділі чемпіонат Європи з кросу вже всьоме виграв досвідчений український бігун Сергій Лебідь. Досягнення справді гідне поваги, тож керівництво Федерації легкої атлетики України планує висунути пропозицію на представлення чемпіона–рекордсмена до державної нагороди. Хоча сам 32–річний спортсмен не надто задоволений своїми останніми виступами, про що повідомив журналістам на прес–конференції.

 

— Минулий рік був для мене не дуже вдалим, — каже Сергій. — Повноцінно тренуватися не дозволяли травми, пропустив майже півроку. А з вересня цілеспрямовано готувався до першості Старого світу з кросу.

— Сергію, чим особливим запам’ятався цей старт?

— Траса виявилася не дуже складною, хіба що потрібно було не тільки бігти, а й стрибати — організатори підклали нам десяток деревин, щоб не сумували. Вийшов такий собі біг з перешкодами. Погода не підвела, але знявся сильний вітер, тож темп був невисоким. На початку атлети сильно штовхалися, а за три кілометри до фінішу основна група, як завжди, розпалася. Я вичікував на слушну нагоду, щоб добре спуртувати, і таки втік.

— Ви не боялися, що хтось із суперників фінішний ривок проведе краще?

— Ні, адже знаю власні можливості та можливості інших — усе було розраховано.

— На боротьбу з кимось налаштовувалися особливо?

— Хотів зустрітися з британцем, який виграв минулорічний чемпіонат. Але за два дні дізнався, що цього разу він не приїхав через травму.

— Які плани маєте на наступний рік? На Олімпіаду збираєтеся?

— Якщо чесно, то до травм хотів спробувати себе в марафоні. Але пошкодження змусило скоригувати плани. Розумію, що на Іграх у Пекіні саме в марафоні легше виграти медаль, ніж на більш звичних для мене дистанціях.

Але ж 42 км я жодного разу в житті не долав. І тепер часу як слід готуватися й не буде, бо навесні бігти безглуздо, адже можна, образно кажучи, пролетіти повз все й не потрапити до Пекіна взагалі. Отже, намагатимуся виконати норматив для потрапляння на Олімпіаду на дистанціях 5 або 10 км.

— На чемпіонатах світу з кросу ви виступали не так вдало, як на «Європі». Наступного року плануєте на нього поїхати? Адже він проходитиме у тому ж іспанському місті Торо, де кілька днів тому ви здобули європейське «золото»...

— Зі світових форумів з кросу я привіз лише одне «срібло». Я на них рідко з’являюся, бо це доволі небезпечно для здоров’я. Іноді ці змагання проводяться у важких кліматичних умовах. Цього року, наприклад, у Кенії, де температура зашкалювала за 40 градусів. Наскільки я знаю, деякі спортсмени й досі відновлюються після тієї африканської «пригоди».

Стосовно наступного року я ще не вирішив. Якщо перші старти сезону проведу вдало, тоді, можливо, поїду й до Іспанії. А наразі збираюся бігти на зимовій першості України дистанцію 3000 м.