«Спадкоємця» визначено. Чи є «спадок»?

Візит у понеділок до Путіна представників чотирьох прокремлівських партій, які ініціювали висунення Дмитра Медведєва на пост президента Росії, був лише даниною «протоколу», так би мовити, заходом для преси. Адже кандидатуру «наступника» давно і довго добирав сам Путін. Отже, ця новина, яка сколихнула світовий інформаційний простір і товарно–сировинну біржу, насправді не була сенсаційною — така собі крапка над «і» в сакральному слові «політика». Значно серйозніша заява пролунала дещо пізніше — Медведєв запропонував Володимиру Путіну крісло керівника уряду. «Висловлюючи готовність балотуватися на посаду президента Росії, звертаюся до нього (Путіна. — Ред.) з проханням дати принципову згоду очолити уряд Росії після обрання нового президента країни», — заявив «спадкоємець» у прямому ефірі.

Ще рік тому багатьом було зрозуміло, що віце–прем’єр Дмитро Медведєв, який очолив блок питань соціального спрямування, і його колега по уряду Сергій Іванов, відповідальний за оборонний напрямок (котрого Путін згодом також зробив першим віце–прем’єром), можуть бути реальними претендентами: один на роль президента, інший — прем’єра.

Проте відома й інша аксіома: Путін — політик важко прогнозованих вчинків, майстер непередбачуваних ходів і політичних сюрпризів. Приклад тому — призначення мало кому відомого господарника і фінансиста пенсійного віку, тестя нинішнього міністра оборони Росії Віктора Зубкова на пост прем’єр–міністра. Власне, таким був і Борис Єльцин, із чиїх рук Володимир Володимирович отримав ключі від президентського кабінету. Тому деякі аналітики й досі не відкидають припущення, що Медведєв не є єдиним кандидатом у «технічні президенти». Мовляв, Кремль може несподівано запропонувати ще якусь буцімто альтернативну фігуру — для створення позірної «демократичної конкуренції» (Так само поруч із «Єдиною Росією» до Думи проштовхнули штучний проект, теж провладний — партію «Справедлива Росія»). Втім, на тлі останньої заяви самого Медведєва — про наступне прем’єрство Путіна — згадані припущення видаються все більш блідими.

Медведєв, на мій погляд, є привабливішою для Путіна фігурою, ніж Іванов, — більш «м’якою». Можливо, саме тому «під нього» було створено Програму пріоритетних соціальних проектів. Здоров’я, освіта, житло, розвиток агропромислового комплексу — це ті чотири напрямки, які мав «витягнути» віце–прем’єр Дмитро Медведєв за допомогою додаткових державних фінансових вливань. Для цього ж була створена відповідна Рада при президентові Росії.

Проект з PR–розкруткиМедведєва досяг своєї мети. Характеризуючи свого висуванця під час зустрічі з Путіним, спікер Держдуми Гризлов підкреслив, що Медведєв є «найбільш соціально орієнтованим претендентом серед усіх можливих». А це, усвою чергу, — гарантія того, що «наступника» сприйме народ. Підтверджень шукати далеко не треба: за даними соціологічного моніторингу, серед двадцяти потенційних кандидатів у президенти найвищий рейтинг напередодні висунення мав саме Дмитро Медведєв.

42–річний претендент — керівник нової формації, адже він «прогуляв» радянську номенклатурну школу. Хороший юрист. Небагатослівний, стриманий, добре орієнтується в молодіжних проблемах. Любить працювати на комп’ютері, слухати рок, займатися спортом — отже, з молоддю вміє знайти спільну мову, оминаючи казенний менторський тон.

Хоч як би там було, його чи когось іншого чекає доля «технічного» президента, а реальна влада продовжуватиме належати «національному лідеру», тобто нинішньому володареві ядерної валізки.

Віктор ГІРЖОВ

Москва