У ході розслідування передумов нападу на одну з квартир у житловому будинку в Орджонікідзевському районі Маріуполя правоохоронці дізналися від сусідів місцевого підприємця, що певний час бачили біля будинку трійцю незнайомих молодиків. Немає сумніву — вони серйозно готувалися до нападу: попередньо вивчили розпорядок дня своєї майбутньої жертви та озброїлися. Проте, потрапивши до квартири, троє зловмисників отримали не бажану здобич, а добрячого відкоша.
Отже, того ранку 43річний підприємець разом із дружиною та донькою під’їхали до будинку і, нічого не підозрюючи, попрямували до своєї квартири. За ними миттю до під’їзду забігли троє молодиків з поліетиленовими пакетами в руках. Як тільки клацнули замки і двері відчинилися, лиходії витягли з пакетів ніжки від стільців, заштовхали господарів до квартири і заходилися їх бити. Попри певний ефект несподіванки чоловік та дві жінки не розгубилися і стали чинити опір. Хоча сили були нерівними, тим паче що 21річна донька господаря квартири була вагітною. Та саме вона згодом внесла відчутний перелом у жорстоке протистояння — зуміла забігти на кухню, схопити звичайнісінький ніж і якось передати батькові. А той уже не став церемонитися...
Отримавши важкі колоторізані поранення, кримінальна трійця спробувала втекти. Однак один з них так і залишився лежати в квартирі, а двоє його спільників хоча й вислизнули, теж далеко не відбігли. У результаті двоє поранених нападників померли на місці, а третій, так і не приходячи до свідомості, — вже в реанімації. Правоохоронці встановили їхні особи: двом із них — за 30 років, вони є уродженцями Тульської області сусідньої Росії. А їхній молодший 17річний напарник народився в Донецьку і, схоже, був «навідником» у російських «гастролерів».
Нині розслідування цієї неординарної пригоди продовжується. Однак уже зараз очевидно, що закон на боці підприємця, який смертельно поранив відразу трьох осіб. Адже дії мешканця Маріуполя підпадають під визначення «необхідна оборона» згідно з ч. 5 ст. 36 Кримінального кодексу. Тобто захист себе і сім’ї з ножем у руках від нападу групи осіб не є перевищенням меж необхідної оборони і не загрожує кримінальною відповідальністю. Водночас цей інцидент став непоганим уроком для знахабнілих злочинців, які, озброївшись ніжками від стільців, свідомо обирають жертв серед вагітних жінок і аж ніяк не сподіваються на серйозний опір.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
