Ігор Лікарчук. (Фото Євгена ЦАРИНЕНКА.)
Директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук розповів «УМ» про те, чи можна цьогорічним випускникам здавати тести російською мовою, чи зможуть пройти тестування ті, кому не пощастило вступити у вузи в попередні роки, а також про рівень захисту тестових питань.
— Цього року на зовнішнє тестування випускникам шкіл слід зареєструватися. І визначитися з тими тестами, які здаватимуть, слід з 1 листопада до 20 лютого...
— Минулого року діти повинні були зареєструватися протягом місяця. А цього року відведено 3,5 місяця. Це пов’язано з тим, що ми маємо визначити місце, де учасники зовнішнього оцінювання складатимуть тест, аудиторію, номер варіанта і навіть стіл, за яким кожен сидітиме. Крім того, ми маємо призначити інструктора, який прийде в цю аудиторію. За правилами, він не може бути спеціалістом із предмета, з якого проводиться тестування, не може бути вчителем з цієї школи або родичем когось з учасників тестування. А якщо ми очікуємо, що цього року 530 тисяч дітей писатимуть тести, і кожен з них матиме можливість складати максимум три тести, то це виходить десь півтора мільйона тестувань. Ось чому ми кажемо, що учасникам слід визначитися до 20 лютого. Тоді у нас залишиться місяць і 10 днів для того, щоб скласти розклад, визначитися з варіантами та всім іншим. Цього року основна сесія тестування проходитиме в квітні–травні. Випускнику ми пропонуємо на вибір 11 предметів. Минулого року у нас для основної маси учнів було три предмети, і лише для випускників Харкова й області — шість. Два предмети в один день досить складно адмініструвати, тому нам потрібно щонайменше 11 тижнів (тестування проводиться, як правило, у суботній день. — Ред.). У червні–липні ми будемо тестувати тих, хто з поважних причин не зміг взяти участь в основній сесії тестування.
— А що може вважатися достатньо поважною причиною?
— Якщо учень має довідку від лікаря, якщо, не дай Бог, щось трапилося в сім’ї. Є ж усталені причини. Ми не будемо вимагати якихось особливих довідок. На початку літа тести складатимуть також діти–інваліди. Ми повинні сліпій дитині дати тести, надруковані шрифтом Брайля, а біля глухої посадити перекладача. На додаткову сесію ми дамо можливість прийти тим дітям, які приїдуть із–за кордону.
— Це діти заробітчан?
— Чому лише заробітчан? У нас є школи при посольствах. Випускники цих шкіл здаватимуть тести в Україні, якщо будуть тут вступати у вищі навчальні заклади.
— Скажіть, чи не будуть майбутні вступники до ВНЗ обмежені у своєму виборі, адже в одному вузі на, скажімо, соціологію потрібно здавати англійську, українську, історію, а в іншому — математику, українську й ще щось?
— Це складне питання. До нас сьогодні звертаються ті, хто хоче здавати і математику, і фізику, й історію, й українську мову...
— Звісно, так вони матимуть більше шансів на вступ.
— А якщо однаково, куди вступати, в агрономічний чи на філологічний, це нормальна ситуація? Виходить, декому «аби вступити». Крім того, ми бюджетна установа і маємо певну суму коштів. І в межах цієї суми ми можемо забезпечити безплатно лише три тестування. Собівартість одного відкритого тесту — близько 60 грн.
— Чи передбачено можливість для випускника доплатити ці 60 грн. і складати більше тестів?
— Ми зараз це питання порушуємо. Але це не залежить від мене. Це рішення має прийняти Кабінет Міністрів. Якщо ми і робитимемо це, то не матимемо ніякого зиску. Ми створені для того, щоб на вступній кампанії не робили прибуток. А якщо дитина не зможе заплатити за два додаткові іспити? То чи можна вести мову про рівні можливості? Зараз Міністерство освіти і науки розробляє нові правила прийому до ВНЗ. І ми хочемо, щоб у цих нових умовах було уніфіковано перелік екзаменів. Тобто щоб було чітко визначено, що на технічні спеціальності складають лише такі іспити, на медичні — такі.
— Наскільки я знаю, в Києво–Могилянській академії завжди проводили вступні іспити за своїми тестами. Цього року ви їх переконали?
— Не ставте мені таких запитань. Наша компетенція — це провести тести, їх перевірити і видати сертифікати. До нас постійно звертаються: а як у тому чи іншому вузі? Ми не можемо цього знати. Бо умови прийому до ВНЗ розробляє Міносвіти. А потім кожен навчальний заклад — свої правила прийому. Києво–Могилянська академія — це державний заклад освіти. І якщо у нас є указ Президента про те, що ми переходимо на таку систему, якщо у нас є дві постанови Кабінету Міністрів, то цей вуз, як і решта державних, зобов’язаний ці правила виконувати. Вступні іспити з цих 11 предметів не проводяться.
— Чи зможуть представники національних меншин цього року складати тести не державною мовою? І що в такому випадку робити з російськомовними дітьми, які можуть захотіти здавати випускні іспити російською і вступати до українських вузів з допомогою цих сертифікатів?
— А чому ми хочемо їх позбавити цього права?
— Бо це русифікація вищої школи.
— Якщо протягом 10 років дитина вчила, що похідна — це «проізводная», то чи не буде жорстоко її примусити перекладати ці терміни під час тесту? А стосовно вищої школи, то у нас є закон про мови, в якому чітко сказано, що навчання у вищій школі має відбуватися українською. Але якщо дитина навчалася у школі російською, то вона й атестацію складає російською.
— Тобто це вже прийняте рішення?
— Ми готові запропонувати тести на всіх мовах, на яких здійснюється навчання у школах України: румунською, молдавською, польською, кримськотатарською, російською та іншими. Як на мене, остаточне рішення щодо цього питання залишається за дитиною та її батьками. Вже зараз під час реєстрації можна вказувати мову, на якій хочеш писати зовнішнє оцінювання.
— І ви маєте достатньо спеціалістів, щоб перевірити на належному рівні роботи, написані мовами національних меншин?
— Достатньо. До того ж іспит з української мови та літератури ніхто не буде складати іншою мовою. Я не бачу тут якихось проблем.
— Що робити минулорічним випускникам, які не змогли вступити до вузу цього року? Чи матимуть вони змогу здати тести, адже наступного року всі ВНЗ прийматимуть абітурієнтів винятково за результатами зовнішнього оцінювання?
— Немає проблем! Випускник зареєструється, йому прийде запрошення, в якому буде сказано, куди прийти і на котру годину.
— А де ж реєструватися?
— Для тих, хто не навчається в школі чи ПТУ, в кожному регіоні створено єдині пункти реєстрації. Можна звернутися у відділ освіти, і там зобов’язані все пояснити. Як правило, пункти реєстрації розташовано на базі відділів освіти. У Києві їх створено три — на базі приймальної комісії Національного транспортного університету, на базі приймальної комісії Торговельно–економічного університету (на Лівому березі) і на базі СЗШ №328. Поки там зареєструвалося дуже небагато людей. Якщо буде великий наплив, ми відкриємо стільки пунктів, скільки буде потрібно.
— Але ж ви розраховуєте максимум на 530 тисяч учнів, які проходитимуть тестування...
— Ми брали максимальні показники. Ця цифра виведена на основі аналізу попередніх п’яти років вступної кампанії. А в нас потенційна кількість абітурієнтів щороку зменшується через демографічну кризу.
— Чи справді тести дуже надійно захищені?
— А чи стало відомо комусь про їхній зміст?
— Але ж якщо сину високого чиновника розкажуть про те, які саме питання будуть на тестуванні, навряд чи він захоче розповісти про це своє знання комусь, тим паче вивісити питання чи відповіді в інтернеті.
— До нас зверталося багато людей з проханням дати хоч якусь інформацію про питання тестів. Я думаю, що жоден із них такої інформації не отримав. І він не міг отримати. У нас повний зміст тесту знає максимум двоє–троє людей. І якщо ці питання стануть комусь відомими, то не треба буде шукати тисячу чоловік, а відразу буде зрозуміло: це той, той чи той. І люди про це знають. Я не можу розкривати всіх складових системи нашого захисту, але вона достатня і унеможливлює подібні речі.
— Мабуть, спеціальний захист на сайті...
— На сайті цих тестів нема і не буде. Вони там з’являться, але лише через годину після закінчення тестування з цього предмета. Бо ми вивішуємо питання, відповіді на них і ще й вказуємо: параграф такий–то, підручник, сторінка. Для того щоб нам не казали, що це виходить за межі програми. У нас жодне запитання не виходитиме за межі програм.
— I знову цього року тести підвозитиме воєнізована охорона, і конверт буде такий, що змінює колір, коли його розкриваєш?
— Так. Але ми щороку щось міняємо. Якийсь елемент захисту буде змінений і цього року. Можливо, цього року ми будемо доставляти тести за годину до початку тестування.
Лікарчук Ігор Леонідович.
Доктор педагогічних наук, професор — директор Українського центру оцінювання якості освіти, який координує проведення всеукраїнського зовнішнього оцінювання (тестування).
Народився 14 липня 1954 р. у Богуславі Київської області в сім’ї педагогів. Закінчив (із відзнакою) Київський педагогічний інститут ім. М. Горького. Працював учителем, заступником директора, директором школи та професійно–технічного училища. У 1986—1996 роках — заступник начальника управління освіти Київської області, викладач Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, професор кафедри управління освітою у Переяслав–Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Упродовж 1996—2002 рр. був головою експертної ради Державної акредитаційної комісії з ліцензування та атестації професійно–технічних навчальних закладів.
Лікарчук — один з ініціаторів та авторів шкільних курсів «Київщинознавство», «Основи біблійної історії та християнської етики».
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
