Інструмент Путіна

14.11.2007
Інструмент Путіна

Надалі Володимир Володимирович буде більш ніж президентом. (Фото Рейтер.)

Четвертого листопада в Росії офіційно стартувала виборча кампанія. Впродовж місяця учасники парламентських виборів, призначених на 2 грудня, мають право викладати в ЗМІ свої програми, агітувати на зустрічах з електоратом. Хоча насправді негласна кампанія триває вже давно. І кульмінацією «неофіційної частини» стала заява президента Росії Володимира Путіна про те, що він очолює список прокремлівської партії «Єдина Росія».

 

Клуб для двох

Росіяни на виборах 2 грудня мають обрати 450 депутатів Державної думи, нижньої палати парламенту. Але, без сумнівів, серед тих чотирьох із половиною сотень депутатів, які займуть місця в новому складі Думи, не буде «номера першого». Путін очолив список «Єдиної Росії» лише для того, щоб гарантувати своїм «парламентським солдатам» якомога більш комфортне та чисельне проходження до Думи з прицілом на кон­ституційну більшість. Опоненти Путіна, кількість яких у сучасній Росії мізерно мала, вважають, що такий крок президента свідчить лише про одне: російська демократія є дуже хворою. І хронічність цієї хвороби допомагають підтримувати російські ЗМІ.

Влада не сумнівається у своїй перемозі, але для того, щоб зробити її абсолютною, вдалася до додаткових запобіжних заходів, передусім — внесення змін до виборчого законодавства. Прохідний поріг для партій та блоків піднято з 5 до 7 відсотків, а виборці позбавлені можливості робити позначку у виборчому бюлетені навпроти графи «Проти всіх», бо такої вже не існує.

Усе це зроблено фактично з однією метою — створення в Росії двопартійної парламентської системи. При цьому її утворять прокремлівська партія–гігант і бутафорський опонент–карлик, роль якого відведено Комуністичній партії РФ. Така роль цілком задовольняє Геннадія Зюганова та його «партайгеноссе»: є нагода і як «захисникам робітничого класу та селянства» похизуватися, і власний шматок хліба з товстим шаром масла гарантовано. Російські бояри завжди полюбляли мати біля власного столу мальовничого блазня.

«Єдинороси» не залишаться «єдинорогами»?

Після того як на початку жовтня Володимир Путін очолив список «Єдиної Росії», всі опитування громадської думки, що проводяться трьома провідними російськими соціологічними центрами («Левада–Центр», Всеросійський центр вивчення громадської думки та Фонд «Громадська думка»), стабільно свідчать про можливість встановлення в Росії двопартійної системи. Згідно з цими опитуваннями, «Єдина Росія» отримує 68—70 відсотків голосів виборців, а КПРФ — приблизно 10—15 відсотків. Ліберально–демократична партія Володимира Жириновського балансує на межі 6—7 відсотків, тобто на порозі проходження в Думу. Звичайно, що «єдинороси» прагнули б бачити як парламентську опозицію партію «Справедлива Росія» на чолі з Сергієм Мироновим, котра, власне, і була створена Кремлем з такою метою. Але навіть задурманені телепропагандою виборці також розуміють «бутафорність» партії Миронова і віддають перевагу оригіналу «Єдиної Росії» перед сурогатом «Справедливої Росії». Остання, за результатами опитувань, набирає від 3 до 5 відсотків голосів виборців і фінішує у виборчих перегонах четвертою.

Становище ж демократичних сил Росії є жалюгідним. Вони пасуть задніх. За прогнозами всіх трьох соціологічних служб, «Яблуко», «Союз правих сил», «Громадянська оборона» та Демократична партія можуть розраховувати не більш ніж на 1 відсоток голосів кожна.

Теоретично існує можливість, що 7–відсотковий бар’єр подолає лише «Єдина Росія», але навіть у цьому випадку їй надається шанс не втратити обличчя й позбутися ярлика «партії диктатури», отримавши думського «партнера». У законі про вибори депутатів Держдуми передбачено такий варіант: якщо партії, які подолали 7–відсотковий бар’єр, у сумі не набирають 60 відсотків голосів, то до парламенту допускаються одна чи кілька партій, котрі набрали менше 7 відсотків. Але і в цьому випадку не вирішується питання: як бути, якщо до парламенту потрапляє лише одна партія, яка набрала 60 чи більше відсотків голосів виборців?

Довічний президент або офіційний «національний лідер»

Демократія путінського зразка викидає досі не відомі решті демократичного світу колінця. «Ми зобов’язані за результатами виборів зберегти за Володимиром Володимировичем Путіним статус національного лідера», — заявив днями лідер «єдиноросів», спікер Держдуми Борис Гризлов. Він відверто визнав, що цьогорічні парламентські вибори, по суті є загальнонаціональним референдумом на підтримку Путіна. «Роль Путіна як лідера і його курс будуть надійно гарантовані партією і її парламентською більшістю», — запевнив Гризлов. «Єдинороси» наразі не повідомляють, чи планують надати «національному лідеру» якісь реальні повноваження, чи особа з таким екзотичним статусом матиме його пожиттєво, чи це буде змінна фігура?

Координатор партії з національних питань Абдул–Хакім Султигов розмістив на сайті «Єдиної Росії» доволі туманне пояснення інституту національного лідера «як засадничого елемента нової конфігурації влади і принципової умови реалізації плану Путіна». Цей інститут, за пропозицією автора статті, повинен бути оформлений у пакті громадянської єдності. Прийняти пакт може Громадянський собор російської нації, який «єдинороси» мають намір провести відразу після президентських виборів. «Підписання цього доленосного документа стане громадянською присягою на вірність волі народу представників усіх рівнів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій та інших інститутів громадянського суспільства», — йдеться у статті. І подумати лише, що це не уривок з роману Джорджа Оруелла «1984», не фрагмент з «Короткого курсу ВКП(б)», а реалії сучасної Росії.

 

ЦИТАТА

Учора під час бесіди з будівельниками–автодорожниками в Красноярську Володимир Путін відповів на запитання, ким він буде після виборів і завершення президентської каденції: «Виникає питання, навіщо я очолив список «Єдиної Росії». Та тому, що кращого в нас усе одно нічого немає... Якщо люди проголосують за «Єдину Росію», це означає, що вони мені довіряють. Відтак у мене з’явиться моральне право запитати всіх, хто буде і в Думі працювати, і в уряді виконуватиме ті рішення, що намічені сьогодні. У якій формі це буде — я поки утримаюся від прямої відповіді. Але є різні варіанти. І якщо це відбудеться — той результат, на який я розраховую, — то в мене така можливість з’явиться», — цитує російського лідера РІА «Новості».

  • Майдан біля Кремля

    Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>

  • Кремлівська «Зміна»

    Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>

  • Потрібні робочі руки

    На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>

  • З голоду не помрете, але паски затягуйте

    Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>