Віддам гадів у хороші руки

Не кожен зоопарк може похвалитися такою рідкісною колекцією рептилій, яку зібрали черкащани Тетяна та Євген Каспіровичі. Почалося все 20 років тому, коли ця родина ветеринарів звільнялася з роботи в зоопарку. Тоді там не залишилося фахівців, котрі б могли працювати зі зміями. Тому Тетяна та Євген пожаліли гадів і викупили їх.

У тераріумі живуть... курці й алкоголіки

Тепер зоосад Каспіровичів, який вони утримують у Черкасах, по вулиці Хоменка, 8 у підсобному приміщенні зоомаркету, нараховує до ста видів тварин. Тут живуть пітони, нільський крокодил, гекони, ящірки, варани, черепахи. Колекція розрослася ще й тому, що до добрих душею ветеринарів нерідко потрапляють тваринки з нелегкою долею. Наприклад, ігуану привезли до черкаського тераріуму зі Львова. Ця тваринка жила в одному з тамтешніх ресторанів, де відвідувачі любили курити. Каспіровичам довелося довго її виходжувати, адже бідолаха мала великі проблеми з легенями.

Добре живеться у зоосаду і макаці Саші. Пані Тетяна розповідає «УМ», що Саша мешкав на Кавказі і був хронічним алкоголіком — у тамтешньому барі його щедро поїли пивом. Каспіровичі вилікували мавпу, тепер у Саші кожен день починається не з пива, а з... дитячого сирка. Ця смакота додає макаці настрою, тож після такої трапези він, зазвичай, перебуває в доброму гуморі.

Вольєр макаки розташований навпроти тераріуму, де живе нільський крокодил Вася. «Він потрапив до нас крихітним, розміром усього 20 сантиметрів. Ми довго й важко вигодовували його зі шприца. Нині вага крокодила — 80 кілограмів, а довжина — 2 метри», — каже «УМ» пані Тетяна.

За день дике царство Каспіровичів з’їдає скільки харчів, що на ці ж кошти можна було б прогодувати кілька корів. Добре, що з їжею допомагає зоомаркет, який і надав притулок.

Пітонам — достойне житло!

Тетяну Каспірович обурює те, що люди ставляться до тварин, як до іграшок. Беруть їх додому, абсолютно нічого про них не знаючи. А не впоравшись з «іграшкою», приносять тварин Каспіровичам. Пані Тетяна каже, що в таких випадках завжди залишають хворих рептилій, лікують їх і дають шанс на життя. «Буває так, що нам приносять страшенно занедбаних тварин та ще й гроші вимагають! Найчастіше віддають болотних черепах — з м’яким панцирем, опухлими очима, з порушеннями обміну речовин. За зиму ми їх виліковуємо, а влітку вивозимо на природу і випускаємо на волю», — каже Тетяна Каспірович.

Завдяки щоденним турботам подружжя ветеринарів тварини в тераріумі здорові, інакше по 20 років не жили б. Але приміщення, де вони тісняться, занадто мале. За словами пані Тетяни, свою колекцію рептилій вони давно пропонують місту. І вже втомилися писати листи з проханням виділити для тераріуму приміщення, куди б могли приходити діти на екскурсії. Серед чиновницьких відписок, які вони одержували, є справжні шедеври: «нічим дітей годувати, а ви тут зі своїми тваринами».

«Ми ставимо собі за мету просвітницьку діяльність, отож ніколи і нікому не відмовляємо подивитися наш тераріум, хоча тут і затісно. Все це заради того, щоб люди не втратили інтерес до живої природи», — каже жінка. Раніше, коли ціни на оренду виставкових залів не так кусалися, зоосад постійно організовував виїзди на люди. Тоді, пригадує пані Тетяна, в Черкасах у Будинку природи, в Палаці культури «Дружба народів» на таких виставках рептилій учителі з міських шкіл проводили навіть уроки біології та зоології. Останні п’ять років такі заходи Каспіровичам стали не по кишені.

«Ми й сьогодні шукаємо пристановище для нашої колекції і хотіли б створити стаціонарний тераріум з усіма декораціями, але самі осилити фінансово це не можемо. А в місті таких меценатів немає», — зазначає Тетяна Каспірович. Продати колекцію бізнесменам в інші регіони, а такі пропозиції є, Каспіровичі не хочуть із двох причин — вони мріють, щоб рептилії залишилися в рідних Черкасах, і не бажають, аби колекція потрапила до людей, які знущатимуться над тваринами, як це було з тим же макакою Сашею.