Династія патріотів: від армії УНР до сьогоднішньої військової розвідки
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
Сьогодні для нас День Соборності – не лише згадка про дуже важливу історичну подію. (Фото з відкритих джерел)
105 років тому упорядкувати свято Соборності Рада Міністрів і Директорія УНР доручили Іванові Огієнку – на той час міністрові народної освіти, а загалом видатному громадському і церковному діячеві, видатному ієрарху, знаному як митрополит Іларіон.
Тож за його поданням у 1919 році Рада Міністрів ухвалила, а Директорія затвердила Закон: «вважати день 22 січня на вічні часи державним святом в Україні».
Саме завдяки митрополитові Іларіону (Огієнку) було включено до програми святкування духовну складову, залучено Українську Церкву: по всіх храмах мав бути прочитаний Акт Злуки та відправлені урочисті подячні молебні, а на знак великого торжества – дзвонити у дзвони, як на Великдень.
Ось що згадував сам митрополит Іларіон про перший День Соборності у Києві:
«Отож, Софійський майдан 22 січня 1919 року, середа. О 12-й годині все почнеться. Вся Софійська площа усипана людьми, війська – без кінця. Кожна церква йде процесією на площу… Увесь Київ тоне у дзвонах. А день такий сонячний, а трошки сніжок випав, все блищить, все таке гарне… Молебенна площа, шість єпископів урочисто служать. Безконечним хором співають. Директорія спереду, ось – читання Універсалу… А дзвони дзвонять, а духовенство співає, а війська – куди око тільки бачить. Все військо українське блищить у новій одежі. Середа 22-го: я як міністр освіти оголосив вільним від занять. Учнів – безконечне число. Народу – безконечне число. Цієї радісної події, хто бачив, ніколи не забуде! Я її не забуду до могили».
Так піднесено і духовно запроваджувалось понад століття тому це свято – з легкої руки блаженної памʼятімитрополитаІларіона. Вцентріукраїнськоїстолиці, білянашоїпрадавньоїдуховноїсвятиніСофіїКиївської, заучастіінароду, івлади, івійська, іучнів(підростаючогомайбутнього), уєдності державного і церковного, військового і мирного…

Сьогодні для нас День Соборності – не лише згадка про дуже важливу історичну подію. Для нас соборність стала неймовірно значною цінністю, нашою національною ідентичністю, яку ми захищаємо від ворога, що пішов на нас кровопролитною війною. Ми боронимо соборність не лише територіальну, але також нашу єдність духовну, яку прихильники «русского міра» задумали знищити, розколоти.
Але не вийде задумане ворогами. Бо український народ має велику духовну силу, яка ґрунтується на любові, повазі, прагненні миру. Всі ми, українці, дуже різні, але при цьому ми – єдині. Єдність – це не одноманіття, а єднання зусиль, взаємна підтримка різних, однак рівною мірою гідних людей. Всі ми рівні перед Богом, але різні поміж собою.
Водночас всі ми вміємо спілкуватися і гуртуватися, об’єднуватись – перед небезпекою, перед обличчям зла, перед ворогом – аби боронити рідних, наш дім, рідну мову, рідну віру, Богом нам дану Батьківщину. А тому саме в єдності – наша сила.
З Днем Соборності, дорогі брати і сестри! Нехай єдність і братерство й надалі залишатимуться основою незламності нашого народу!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нині ланцюг Соборності на лінії фронту – Залужний
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Нічого подібного за масштабом і рівнем документування в польській історіографії не існує. Натомість цифра у 100 тисяч убитих поляків, яка сьогодні фактично закріплена в польському законодавстві та політичному дискурсі, не підтверджена жодним науковим дослідженням. >>
Чому польському місту дозволено увіковічнювати ката, який нищив українських немовлят, а Україна не має права вшановувати Героїв УПА? Не можна однією рукою погрожувати забрати ордени за українських героїв, а іншою - захищати назви вулиць на честь убивць українців >>
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>