Хрещення княжої Київської держави, Руси-України

19:12, 28.07.2021
Хрещення княжої Київської держави, Руси-України

Ієрархи ПЦУ та інших православниїх церков біля пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру в Києві. (Фото ПЦУ)

Дорогі владики, отці, брати і сестри!

 

Сердечно вітаю всіх вас з днем пам’яті святого рівноапостольного князя Київського Володимира та 1033-літтям Хрещення княжої Київської держави, Руси-України!

 

Сьогодні великою радістю наповнюються наші серця, бо ми маємо можливість у молитві, єдиними устами і єдиним серцем, зібрані з різних куточків України, спільно з представниками найдавніших Церков навколо Престолу Господнього, єднаючись у Святій Євхаристії, прославити Людинолюбного Бога, у Святій Тройці Єдиного, за всі благодіяння, нашому народу від віку й донині явлені.

 

Бо завжди і найперше ми повинні дякувати Господу за все: і за добро, яке отримуємо, і за допущені випробування, які з допомогою Божою долаємо, утверджуючись в істині. Тому в цей урочистий день наша найперша мета, заради якої ми зібралися – піднести подяку Творцеві та прославити хрещеного батька українського народу святого Володимира.

 

Але прославлення це має полягати не лише у богослужінні та молитвах, у спогадах про минуле – воно має втілюватися у справах сьогодення. І такою нашою спільною справою є утвердження Помісної Української Православної Церкви, її єдності.

 

В хвилях Дніпровських, як в новому Йордані, вона оновилася. Від проповіді апостола Андрія Первозванного вона народилася, кров’ю мучеників, працею подвижників, молитвами святих – утвердилася. А в наш час досягла того, про що мріяли покоління православних українців – отримала Томос і стала рівноправною автокефальною Сестрою в Диптиху Помісних Церков. Тож отримавши від попередніх поколінь ці дари і духовні здобутки – нам належить примножити їх і передати наступникам.

 

Як душа і тіло пов’язані в людині, так пов’язані Церква Українська Православна і Українська незалежна самостійна соборна держава. Тому дбаючи про душу нашого народу – Церкву, маємо дбати і про тіло – Незалежну Україну. Маємо щиро і віддано для неї трудитися, боронити її від агресії, дбати про розбудову її на засадах істини та справедливості, в усьому виявляти заповідану Богом любов до ближніх.

 

Ми багато чого з Божою допомогою досягли, але багато нам ще належить зробити. Маємо Помісну Церкву – але належить нам досягнути повноти її єдності. Бо на жаль є ті серед православних в Україні, які ще не пізнали повноти істини, не додержуються канонічного порядку, самі себе віддаляють від церковного спілкування, не бажаючи послухати того, що визначене Томосом Вселенського Патріарха.

 

Вчора ви бачили, як очільники їхні зібрали їх нібито для святкування і молитви, але зібрання це використали, щоби плекати ворожнечу, зокрема і проти Вселенського Патріарха – Першого серед Предстоятелів Православних Церков. Але ми віримо, що з Божою допомогою і ці наші брати та сестри пізнають істину, і істина визволить їх від кайданів московської омани.

 

З радістю ми відзначили, як багато послідовників Московського патріархату, священики і миряни, вчора заходили до цього Михайлівського собору, ставили свічки, молилися. Наші двері церковні та наші серця відриті для всіх, і ми впевнені, що як досягли автокефалії Церкви Української, так досягнемо і повноти її єднання навколо Престолу Київського.

 

Також нам належить надалі трудитися для утвердження Української держави, щоби ми всі досягли перемоги і справедливого миру, досягли визволення українців Донбасу та Криму з окупації та полону. Щоби разом ми побудували справді демократичну, європейську, духовно і матеріально розвинену Україну.

 

Дорогі владики Еммануїл, Феодор і Хризостом! Ми сердечно дякуємо вам за те, що від імені давніх Святих Церков – нашої Матері Великої Христової Церкви Константинопольської, другого за честю Патріархату Олександрійського та апостольської Церкви Кіпру ви прибули розділити з нами радість свята. Дякуємо за всі ті теплі слова вітань, які ви оголосили нам від своїх Предстоятелів. Передайте їм від усіх нас свідчення братньої любові та побажання всіх благ від Бога, міцного здоров’я і многих літ служіння!

 

Хоча через обмеження пандемії до нас не змогли прибути представники Церкви Греції, але від Блаженнійшого Архієпископа Афінського Ієроніма ми отримали теплі вітання з нагоди свята, які передаємо всім вам.

 

Сподіваємося, що у Богом благословенний час ми особисто вітатимемо в цьому храмі Предстоятелів Помісних Церков. З великою радістю ми чекаємо на перший такий візит, на приїзд Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія, який відбудеться вже наступного місяця, в дні святкування 30-ліття відновлення Незалежності України.

 

Дорогі брати і сестри! Завершивши Божественну літургію, продовжимо наше свято подячною молитвою біля пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру. І нехай молитви його і всіх святих землі Української будуть угодні перед Богом, Який нехай благословить Україну нашу всіма благами!

  • В пам‘ять про Василя Кука

    Покоління нескоренних вже майже відійшло від нас. Із сотень тисяч рішучих юнаків та дівчат, які в 1920-1950-ті відважно піднялися на боротьбу сьогодні залишилися одиниці. >>

  • Слова про Голодомор завжди є важкі

    Ми врятували і повернули людям правду про Великий Голод. Повернули з безодні, з провалля, з неповернення. Ми розпочинали з одиниць. Одиниць спогадів, здогадів, свічок і пам’ятників. >>

  • Спроби радянських вождів «випалити» українство як явище

    У Союзі велася цілеспрямована неоголошена війна проти українського народу, який своїм волелюбством та прагненням свободи підривав стовпи більшовицької ідеології і загрожував самому існуванню тоталітарної імперії. >>

  • Левко Лук'яненко прожив довге і непросте життя

    Один із творців незалежності України, дисидент і правозахисник, співзасновник Української Гельсінської групи Левко Лук'яненко прожив довге і непросте життя. І залишився у пам’яті поколінь Великим Українцем. >>

  • Таємниця походження гетьмана Пилипа Орлика

    За жіночою лінією Пилип Орлик походив від князів Гедеміновичів та вважався одним із нащадків Великого литовського князя Кейстута Гедеміновича. Одна з генеалогічних легенд середньовіччя, переповідає, що його предками за жіночою лінією могли бути й Рюриковичами. >>