Письменник Василь Голобородько з Луганська святкує 74 день народження в Ірпені

18:09, 07.04.2019
Письменник Василь Голобородько з Луганська святкує 74 день народження в Ірпені

Сьогодні - день народження Василя Голобородька. Одного з найвидатніших митців, якого подарувала світові луганська земля. Одного з найталановитіших поетів нашого "задушеного Відродження" 1960-70-х ("У молодших сучасників найбільше ціную Василя Голобородька. Потім - Вінграновського. І, звичайно, Леоніда Кисельова", - писав Василь Стус про це покоління).

 

2014 року Василеві Голобородьку довелося стати біженцем - на той час його знову, як і в радянські роки, "забули" й не згадували, і знову з причин "ідеологічних": ЗМІ готували Україну до розколу, а 9 областей - до входження в РФ, тож найвидатніший із живих українських поетів не міг бути "з Луганська" - міста, що його навіть дехто з т.зв. інтелектуалів закликав "віддати Росії" (докладніше про це див. у моєму Відкритому листі до Українського ПЕН-центру за липень 2014-го: https://www.radiosvoboda.org/a/25450026.html).

 

А в 2016-му, щоб про Голобородька таки зовсім забули, у нього вкрали ім'я.

 

Гебуха любить у такий спосіб закривати атакованим народам "гештальти": підміняючи справжнє фейком. І коли ви - як вам здається, зневажливо - називаєте клоуна з фсбешних корпоративів "Голобородьком", за іменем персонажа серіалу (м.ін., чи в правовій державі таке використання імені живого поета не мало б стати підсудною справою?), - це значить, що вас уже встрілили. Ще не вбили, але вже злегка поранили на цій війні, де найприцільніше бомбардування ведеться, поки що, з телевізора. Бо щоразу, коли ви вживаєте це ім'я не за призначенням, ви - самі того не знаючи - глумитеся з Поета (а глум над батьківщиною зашито в цю саму закладку на кілька ходів далі)

 

Як усі справжні поети, Василь Голобородько наділений даром передчуття. Цей його вірш був написаний давно, ще за СРСР (де його 17 рр. не друкували й навіть не допускали були, після виключення з університету, до отримання диплома):

 

БЕЗ ІМЕНІ

 

Викрали моє ім'я
(не штани ж - можна і без нього жити!)
І тепер мене звуть
той, у кого ім'я викрадено.
Я вмію сіяти і мурувати білі стіни,
і коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той,
у кого ім'я викрадено,
а на білих стінах я завжди пишу:
стіну вибудував той, у кого ім'я викрадено.
Привітальні телеграми і листи
ідуть уже на моє нове ім'я,
на ім'я того, у кого ім'я викрадено.
Уже всі примирилися (бо ж і сам давно)
із моїм новим ім'ям.
Дружина теж звикла.
Тільки от не знаю, як бути дітям,
як їх кликатимуть по батькові?

 

Простіть, пане Василю, що доводиться Вас вітати на Ваше 74-річчя - перепостом саме цього вірша.


І дай Боже Вам (і нам усім...) дожити до перемоги - до Повернення Вкраденого. 

 

Оксана Забужко, 7 квітня 2019 року, Фейсбук 

  • Історія завжди є проекцією майбутнього

    Історія - це не тільки і не стільки минуле, а, що важливіше, історія завжди є проекцією майбутнього. Хтось iз мудрих говорив: "Скажи мені, яка історія нації, і я скажу, яке майбутнє її чекає". >>

  • Мова — це зброя!

    «Мовний» законопроект якогось бужанського — це одна із спроб реваншу Путіна в Україні та, власне, одна із «червоних» ліній, перейшовши яку, існуюча «зелена» Верховна Рада втратить свою легітимність... >>

  • Точать зуби на солов’їну

    Тих, що на всі заставки верещать про перегляд ухваленого Верховною Радою України закону про мову, відправити б у науку не до «українського буржуазного націоналіста», а до «батька української прози» Григорія Квітки-Основ’яненка. >>

  • Українська мова – не просто засіб спілкування

    Імперські сили прекрасно розуміли та розуміють, що Україна не буде ніколи покорена, доки не вбито українську мову. Тому лінгвоцид чинився століттями – у вигляді прямих “валуєвських” та “емських” заборон, таємних постанов ЦК КПРС, масових репресій проти інтелігенції. >>

  • День історичних законів – 15 травня

    15 травня — день, коли президент Петро Порошенко поставив свої підписи під історичними для країни законами. П‘ять років тому — декомунізаційні, рік тому — мовний. >>