«Сімейні цінності» чи «духовние скрєпи»?

21:56, 29.10.2016

Якось я прийшла в Міністерство освіти (скоро я там пропишуся) і кажу:


– Чому так мало предметів Міністерство пропонує для варіативної складової? Де предмети, які допомагають жити, а не тільки вміти рахувати? Чому немає уроку, на якому б діти вчилися будувати стосунки?

 

Пояснюю, хто ще не знає. Всі діти в усіх школах України мають у розкладі уроки двох типів: ІНВАРІАНТНОЇ складової (сталий основний набір, який пропонує Міністерство) та ВАРІАТИВНОЇ складової (додатковий список уроків, теж пропонує Міністерство, з якого школа і батьки САМОСТІЙНО обирають ті, що сподобаються, як доповнення до основних. Якщо Ви їх не обирали, то це не означає, що таких уроків у вас немає, це значить, що школа з директором вибрали їх самі, без вас).

 

Наприклад, українська мова, українська література, математика – це основний набір. Російська мова – це додатковий предмет, який можна не вчити. На всі предмети (й інваріантні, і варіативні) розробляються навчальні програми. На цих уроках також викладають не хто що хоче, а орієнтуються на затверджену програму.

 

Так от, прийшла я і питаю:


– Чому список предметів ВАРІАТИВНОЇ складової такий маленький і нецікавий, немає з чого обирати. Є програма з українознавства, є програма з мистецтва, є з російської мови аж три програми на вибір (ну як завжди, просто життєво необхідний для українців предмет).А де якась психологія?

 

А мені й відповідають:


– Розробляється програма з етики і психології сімейних стосунків. Скоро буде...

 

Сьогодні мені френди прислали посилання на цікаву книженцію. Я так розумію, це і є обіцяна розробка.

 

Навчально-методичний посібник для вчителів. «Сімейні цінності». Прочитала до 30 сторінки - мені сподобалося. Дуже. Не знаю, що буде далі з психотипами жінок-чоловіків, але у вступі йдеться про історичний розвиток і формування української сім'ї.

 

Класний матеріал. Патріотичний, сучасний, написаний з любов'ю до України. І про матріархат згадали, і про сталінські репресії, як вони відобразилися на родинах, і про любов говориться, і про сексуальність.

 

Чим далі читаю, тим більше подобається. Зацініть:

 

«..Багато людей вважає, що спочатку потрібно створити фундамент свого щастя (час, гроші, здоров’я, любов), і лише маючи це, можна буде жити і діяти як щаслива людина. На це йдуть цілі роки життя, а очікуваного щастя все немає й немає. Але життя побудоване за іншим принципом: спочатку треба БУТИ щасливим, потім – ДІЯТИ як щаслива людина, і тоді щастя БУДЕ прибувати безкінечно! Бути щасливим – це означає побачити і усвідомити в кожному моменті життя – «тут і тепер» - свої найкращі якості і досягнення...».

 

Браво. Або далі.

 

«...Досить часто трапляється, що в шлюбі руйнуються всі ілюзії щодо нав’язаних стереотипів про сім’ю. Виявляється, що в реальній сім’ї не завжди все так романтично, як про це пишуть у романах і показують у кіно. У реальному житті, поруч із романтикою і радісними захопливими пригодами, відбуваються і прості події, часто пов’язані з виконанням сімейних обов’язків. І чимало молодят виявляються неготовими до цього...».

 

Або ось. Уявляю, як про це будуть говорити вчительки:

 

«...Для чоловіка важливими є статус глави сім’ї, побутовий тил, внутрішньосімейний поділ праці, ДОСТУПНІСТЬ СЕКСУ. Жінці важливо відчувати себе захищеною, бути господинею у своєму домі, народити дитину. Можна назвати ще багато інших причин, через які чоловік і жінка одружуються...».

 

І раптом – напряг. Цитати з Горького і Козьми Пруткова. Здивували прямо – могли б на наших авторів послатися.

 

Потім напрягла цитата: «...наприклад, жінка хоче мати автомобіль. «Авто – це моя мрія! Хочу, щоб у мене була можливість виїжджати за місто на природу та оздоровлювати дитину». На перший погляд, цілком природне бажання жінки оздоровити дитину. Але в цьому випадку автомобіль ставиться на перше місце і система цінностей явно порушується. Якщо ж на перше місце поставити себе й чоловіка, а не машину, то він зробить усе, аби забезпечити дружину автомобілем. Це природне вирішення проблеми».

 

Отут мене вже сумніви взяли. А якщо в мене випала можливість самій заробити на автомобіль, чоловік мене підмінить з дітьми, а я зароблю – то це вже неприродне вирішення проблеми?

 

Однак, навіть, не заважаючи на це, готова була і далі захищати «книженцію».  Але френди підказали зазирнути в кінець. Відкрила – а там список російської літератури. Бу-га-га-га! То от звідки Горький і Козьма П. Все ясно. Це підстава і стирчать з неї російські роги.

 

Хтось із Вас скаже: ну, якщо закрити очі, книжка нічого? Не знаю, до кінця не дочитала, бо очі закрити не можу і далі читати не буду. Україні пора створювати власний продукт, а не перекладати. Чиє? Рашкине? Чергові «духовние скрєпи»? До побачення.