«Не як у людей»

19:13, 29.07.2016

«Спершу навчать їх літати. А потім виштовхнуть із гнізда – і квит: уже чужі», - каже сусідка про родину лелек, що гніздиться на стовпі біля дороги. Лелека тато, мама і трійко лелечат, які вже вбиваються в пір'я.

 

Гуляємо з малечею на стадіоні. Два Ромчики – мій син і сусідчин онук – лазять по драбині, балансують на брусі, гойдаються на турніку. «Обережно, Ромчику! Не стрибай, там будяк! Давай, я тебе підсаджу!», - бабуся Валя пильнує за рухами свого онука. «Я сам! Я зможу сам. Не треба! - супиться малий. - Я великий уже, ти забула?». За місяць йому виповниться п'ять.


Лелеки-батьки кружляють над футбольним полем. «Такі красиві птахи. Як намальовані. Коли гніздо будували – намилуватися не могла. Прутик до прутика. Потім пташата з'явилися. Як вони піклуються про пташат! Але тільки діти підросли – все, забули. Дивно так... Не як у людей», - міркує сусідка.


Її син Слава живе з родиною в Полтаві. Від нашого села – трохи більше, як сто кілометрів. Телефонує щодня. Навідується по змозі. «Дві роботи, двійко діток – не наїздишся часто, – зітхає сусідка. –  Дорослий уже, скоро сорок, а душа болить. І за онуками теж. Ромчику, вдягни кофтинку! Вітер».


Лелеки повертаються в гніздо. З харчами для малих. Ми йдемо додому. Слава фарбує хвіртку. За кожним приїздом рихтує батьківське обійстя. «Зроблю вареників з вишнями. Слава такі дуже любить. А Ромчик –  той нічого не їсть. Чим годувати? Не знаю... Заходьте до нас на обід!».


Починається «курячий дощ». «Ура!!!» –  верещать від захвату хлоп'ята. Ловлять в долоньки краплі з неба. Гуляють у нас аж до сутінок. Увечері бабуся Валя приходить по онука. Бідкається, що притомилася. «Огірки, кабачки, вишні –  все зібрала, спакувала. Ще картоплі накопати, три десятки яєць загорнути, молоко в пляшки перелити... Всього хочеться дати на гостинець. Бо місто є місто».


Наступного дня від'їжджають. «Пока, Рома! Приїжджай!» – «І ти приїжджай!» Малі друзяки дружно махають руками на прощання.
«Слава, я там, у кишеню, грошину поклала...», –  каже сусідка, коли машина рушає. «Ма! Ну я ж просив. Ну навіщо???» –  «Та буде на морозиво. Бери. І не забудь же подзвонити, як доїдете. Чекатиму".

 

Лелеки з цікавістю поглядають на нас зі свого гнізда. Вони поки що всі вдома. Поки що...

  • Мед Шевченківський та Бандерівський

    Це всіма нами улюблений мед, який був зібраний на пасіках землі Великих Українців. Шевченківський мед був зібраний в Моринцях, Бандерівський – в рідному селі Степана Андрійовича – Старому Угринові. >>

  • Садистська росія

    В мені говорить біль. Але ми знали, що росія саме така, садиська та абсолютно скотська, і попереджали про це. >>

  • Чи Америка візьметься всерйоз

    У кожного воїна, громадянина і вищого військово-політичного керівництва держави повинна бути усвідомлена впевненість у обов'язковій перемозі України. І що для такого потрібно ще пройти тернистий шлях війни у єдності, консолідації та непримиримості до війни. >>

  • Відродження національної єдності

    Я спробував дати країні консолідуючу політику національної єдності. Відродження національної єдності. Я думав, що таким чином запропонував щось фундаментальне, навіть якщо воно потребує часу. Інші політики пропонували популістські заходи… >>

  • Терор проти окупантів

    Уявіть собі, що спостерігаєте таку сцену. В кафе заходять двоє чоловіків. Чекають кілька хвилин, поки до них долучається третій. Той підсідає за їхніх столик. Розмова на трьох триває кілька хвилин, поки до стола не підходить ще один, який раптом розстрілює трьох співрозмовників і тікає. >>

  • Про Єрмака

    Єрмак непрямо, але успішно, завдяки величезному впливу, сварив Україну з Заходом. Звідси гальмування з підтримкою. >>