Петро Могила: 425-та річниця від народження

Пів століття життя Петра Могили — це реформи, які визначили розвиток українського суспільства на віки вперед. Свою кар’єру він почав як воїн, а закінчив як церковник.

 10 січня, 425 років тому народився Петро Могила - український політичний, церковний і освітній діяч, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі.

Про це у понеділок нагадує Україна молода.

Він народився в сім’ї молдавського господаря Симеона Могили й угорської княжни Маргарет (Маргіт). Після смерті батька родина переселилася на західні землі України; вважається, що Петро Могила здобув освіту у Львівській братській школі, а теологію вивчав у Паризькому університеті. Опікуном його був великий коронний гетьман і канцлер Станіслав Жолкевський аж до загибелі 1620 р.

Він навіть міг зайняти молдовський трон! Та пішов воювати. Майбутній пастир брав участь у двох знаменитих битвах польсько-козацького війська проти турків — при Цецорі і під Хотином.

У віці 30 років Могилу призначили архімандритом Києво-Печерського монастиря. На жаль, свого часу до нього ставились скептично. Йому дорікали за занадто високе походження та національність. Але діяльність Петра Могили доводить, що він був одним із найбільших патріотів України.

На посаді архімандрита він почав займатися видавничою справою. За 5 років у Києво-Печерській друкарні вийшло понад 15 видань, серед яких були й книги самого Могили, найвідоміша з яких – «Требник».

Протягом 14 років Могила очолював українську православну церкву. Багато зусиль і праці доклав Могила для захисту і розвитку православ'я в Україні. Він об'єднав школу Київського братства з лаврською внаслідок чого виникла Києво-Могилянська колегія – перший вищий навчальний заклад в Україні. Навколо Могили об'єднувалися визначні вчені і культурні діячі.

Зусиллями Петра Могили реставровано святу Софію в Києві, яка на той час була напівзруйнована і впродовж багатьох століть занедбана. Він реставрував церкву Трьох Святителів, і церкву Спаса на Берестові.

Золота доба митрополита Петра Могили закінчилася з його несподіваною смертю 1 січня 1647 року.

Був канонізований усіма автокефальними Церквами Вселенської церкви, лише Російська православна церква канонізувала його як місцевошанованого святого. Свою велику бібліотеку разом з усім нерухомим майном і великою сумою коштів заповів Києво-Могилянському колегіуму.

Як повідомляла УМ,  6 січня, минає третя річниця вручення Томосу про автокефалію Православної церкви України.