Листи про Голодомор у Станиці Луганській знайшла британка на горищі

15:33, 30.08.2021
Листи про Голодомор у Станиці Луганській знайшла британка на горищі

Підшивку з листами Джері Бермана знайшла на горищі британка Алісон Маршал. (Фото Музею Голодомору)

Рідкісну знахідку – підшивку листів британського інженера Джері Бермана було передано до Музею Голодомору нещодавно.

 

Ще на початку 1930-х Берман влаштувався на роботу в Станицю Луганську (нині – Луганська область), звідки активно листувався з родичами та друзями, описуючи навколишню дійсність — Голодомор 1932-1933 років.

 

Цікаво, що підшивку з листами Джері Бермана знайшла на горищі британка Алісон Маршал, дідусь якої – Мейєр Фортес – був другом і одним із адресатів інженера.

 

На початку 2021 року пані Маршал особисто передала цю унікальну знахідку до Музею Голодомору.

 

Ці листи є унікальним свідченням та важливим джерелом інформації про 1930-ті в Україні, та безпосередньо про умови життя робітників під час Голодомору.

 

Вже дуже скоро у відвідувачів музею буде можливість побачити ці листи у Залі Пам'яті, яку буде відкрито на початку вересня, повідомили у Музеї Голодомору журналістам Укрінформ.

 

"Розпочавши форсовану індустріалізацію в 1928 році, СРСР закуповував техніку за кордоном та активно запрошував іноземних спеціалістів, які вміли працювати з нею.

 

Так у 1930-му з ПАР до УСРР потрапив Джері Берман – інженер містобудування та залізничного сполучення. У 1932-1933 роках він побував у Москві, Луганську та Харкові, але більшість часу провів у Станиці Луганській. Навколишню дійсність він описував у листах до братів, сестри та друга у ПАР, США та Великій Британії", - наголошують музейники.

 

Зазначається, що найбільше уваги у своїх листах Джері приділяє жалюгідному становищу робітників: картковій системі забезпечення продуктами, несправедливості у їхньому розподілі і постійній нестачі карток, дорогим продуктам та мізерним зарплатам, що змушувало родини робітників голодувати.

 

При цьому становище іноземних спеціалістів прирівнювалося до партійної номенклатури й було значно кращим – для них діяли власна система магазинів, закриті їдальні тощо. У листах Джері не лише описує побут 1930-х, а й дає власну етичну оцінку злочинним діям СРСР.

 

 

Зокрема, пан Берман писав:

 

"Небажано носити з собою хліб у кількості понад одноденний раціон. Ціла буханка хліба, яку ви можете отримати, можливо, на кілька днів, спричинить таку подію, що всі перехожі зупинятимуться і дивитимуться на вас.

 

Це чорний хліб. Я можу сміливо сказати, що моє життя опинилося б у великій небезпеці, якби я був помічений у володінні лише однією скибочкою білого хліба. Такого тут не бачили з 1928 року. Тут, де вирощують пшеницю!"

 

Також інженер зазначав: "З кожним місяцем стає все гірше і гірше, тому цього місяця я отримую картки на 4 робітників, тобто, наприклад, одну картку треба розділити між 4 працівниками та їхніми сім'ями, тобто кожен отримує "нічого"!! Тут ми всі працюємо тільки за хліб. Нічого іншого ми не отримуємо, крім кількох рублів".

 

Читайте також: «А ІВАНКО МЕРТВИЙ. З БУРЯЧКОМ У РОТИКУ...»: Спогади про Голодомор Ярини Сліпченко з Млієва на Черкащині.