Микола Лисенко: створив «Молитву за Україну», відстоював українську мову, долучався до перепоховання Шевченка

Гетьманом української опери та рицарем  української пісні називають композитора Миколу Лисенка, чиє 180-ліття відзначаємо 22 березня.  До найвідоміших творів Лисенка належить  музика «Молитви  за Україну», написаної Олександром Кониським ще 1885 року. Дуже актуальні її слова нині: «Боже, великий, єдиний, Нам Україну храни». 

Микола Лисенко створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова Тараса Шевченка, опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка».

Видатний піаніст, хоровий диригент, композитор Микола Лисенко (1842—1912) здобув блискучу освіту — закінчив природознавчий факультет Київського  університету, потім захистив кандидатську дисертацію з біології, і йому пророкували блискучу кар'єру вченого.

Утім він обрав собі інший шлях, пов'язавши своє життя з музикою. Після навчання в Лейпцизькій консерваторії (клас фортепіано) Микола Лисенко став піаністом-віртуозом. Він вчився у Миколи Римського-Корсакова, який мав українське коріння,  в Петербурзькій консерваторії, однак усе своє життя присвятив  пропагуванню саме  української музики.

Так пишуть про ювіляра автори біографічної  книги «Микола Лисенко» Ігор Коляда, Юлія Коляда та Сергій Вергун, яка вийшла у серії «Знамениті українці». В електронному варіанті видання, до речі, доступне безкоштовно для всіх бажаючих у додатку «еЧитальня» - Українській цифровій бібліотеці Українського інституту книги.

Микола Лисенко міг справді хвалитися, що він «із діда-прадіда козак».

Разом з іншими родичами та друзями -  Михайлом Драгомановим, Михайлом Старицьким, Петром Косачем – Микола Лисенко  належав до «Київської Громади», яка діяла із 1859 по 1876 рік, коли була заборонена Емським указом.  Попрацював у кількох гуртках, пов'язаних з етнографічною діяльністю, заснував і провадив студентський хор, організовував концерти. Громадівці відкрили власним коштом недільні школи та бібліотеки, працювали у них.

Микола Лисенко був одним із тих, хто у Російській імперії переконував інших  поміж собою розмовляти українською мовою. Громадівці пішки мандрували Україною, збирали фольклор.

Так, 1861 року Микола Лисенко та Михайло Старицький провели новорічні свята на Полтавщині у свого товариша, автора гімну України Павла Чубинського.

Коли того  року було перепоховання Тараса Шевченка (у Каневі шанобливе дійство відбувалося 22 травня за новим стилем), київські студенти шляхтичі Михайло Драгоманов, Петро Косач, Тадей Рильський, Михайло Старицький та Микола Лисенко упряглися в траурний віз і Ланцюговим мостом, а потім Дніпровською набережною доправили його до церкви Різдва на Подолі.

Краєзнавець Юрій Фоменко так уточнює про одне з місць, пов’язаних із славетним українським композитором: «Орлова Балка (нині село Петрове поряд з містом Знам'янка на Кропивниччині) колишнє помістя польського композитора Кароля Шимановського. В 1892 році (тут на узліссі Чорного лісу) в Орловій Балці Микола Лисенко здійснював оркестровку свого славетного твору - опери «Тарас Бульба». (Того ж літа  в Орловій Балці  Михайло Старицький писав  «Марусю Богуславку».  А всього в 10 км від того місця, на хуторі Припутна, сотнею років раніше написана Семеном Климовським пісня «Їхав козак за Дунай»)».

Музей Миколи Лисенка у Києві розташований у колишньому будинку вчителя-природника Миколи Гвоздика, де український композитор винаймав 2-й поверх зі серпня 1894 по листопад 1912року. Тобто за нинішньою адресою  по вулиціСаксаганськогоминули останні  18 літ видатного українського композитора. Музейна експозиція працює з 1980 року.

Робочий кабінет митця, де зберігаються більшість меморіальних меблів і особистих речей композитора, відтворено згідно з документальними фотографіями. Відновлено автентичний паркет, ліпнину, збережено кахляні груби. Собливо цінні  українські народні музичні інструменті з колекції  Миколи Лисенка: колісна ліра, торбан, цимбали, кобза. У тих стінах Микола Лисенко працював над операми «Тарас Бульба», «Енеїда», «Ноктюрн», останніми випусками «Музики до «Кобзаря», обробками народних пісень, найвідомішими фортепіанними мініатюрами.

«Сьогодні , в ювілей Миколи Лисенка , я б мала співати найпозитивнішу виставу « Наталка Полтавка», де фінальні слова , які ми співаємо разом із хором,такі: «Час нам сльози осушить ! Доки лиха нам страшитись ? Не до смерті в горі жить!», - поділилася виконавиця ролі Терпелихи Анжеліна Швачка. -  Обов’язково заспіваємо ще багато разів  цю і не тільки цю виставу в нашій прекрасній Національна опера України!».