А ці нари — для людей у чорному...

11.09.2007
А ці нари — для людей у чорному...

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Покарання передбачено доволі відчутне. Доведуть, що захоплював будівлі підприємств, — позбавлять волі від двох до десяти років залежно від наслідків. Випустив, цінні папери без реєстрації емісії — будь ласкавий до виправного закладу на п’ять років. Наважився внести до інформації про випуск неправдиві дані — також «п’ятирічка» за гратами. Трирічний термін у компанії з рецидивістами «світить» за такі «дитячі пустощі», як втрата системи реєстру власників цінних паперів, навмисна передача такого реєстру третім особам чи відмова внести зміни до списку акціонерів.

 

А якщо і там свої хлопці будуть?

«Революційні» зміни підготувала Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яку за бездіяльність у боротьбі з незаконними захопленнями не критикував тільки лінивий. Але безмір із захопленням власності, у тому числі стратегічної для держави, змусив чиновників прислухатися до зарубіжного досвіду і нарешті запропонувати щось радикальне. Існує ще й свого роду політична складова: у період перед виборами та одразу після них активність ласих до чужого добра зростає лавиноподібно.

Статистика рейдерських захоплень: досить умовна. Головним чином, через відсутність юридичної чіткості основних формулювань: що вважати незаконним захопленням, а що просто суперечкою суб’єктів господарювання. Частина експертів, насамперед близьких до уряду, вважає, що після ухвалення змін до частини законів та Господарського кодексу захоплювати підприємства через суди стало важче. Натомість Рада національної безпеки та оборони має зовсім іншу статистику — процес, на думку керівництва ради, нині тільки набирає обертів. А Кабінет Міністрів чомусь старанно закриває очі на проблему. «Ми фіксуємо незадовільну роботу в боротьбі з рейдерством з боку відповідних міністерств, — заявив нещодавно перший заступник голови РНБО Олександр Турчинов. — За рік своєї діяльності уряд так і не зумів затвердити програму боротьби з корупцією».

Найближчим часом Рада національної безпеки та оборони має зібратися на спеціальне «рейдерське» засідання. Вважається, що вона «проштовхуватиме» ініціативу держкомісії з цінних паперів про кримінальну відповідальність рейдерів, яка застрягла в нетрях урядового будинку. Прес–служба Кабміну не змогла точно пояснити кореспондентові «УМ», як керівництво уряду ставиться до ідеї посилити відповідальність за силове захоплення. Єдина ремарка — що пропозиція проходить необхідні етапи узгодження, «можливо, це триватиме ще два дні, а може...».

Із верхньої посудини виливається...

Президент Антирейдерського союзу підприємців Володимир Чміль загалом підтримує запропоновані зміни до законів. «На мою думку, ці параграфи є найближчими до норми, — заявив він. — У мене, щоправда, є деякі поправки, але сподіваюсь, що якщо ухвалять хоча б у такому вигляді, як запропонувала комісія з цінних паперів, то кількість рейдерських нападів зменшиться вдвічі».

Голова спостережної ради, президент групи компаній «ТЕКТ», кандидат економічних наук Вадим Гриб має на це дещо іншу думку. Він вважає, що поки в країні відбувається переділ власності, саме влада і мусить якомога активніше протистояти цьому процесові. Так, наприклад, участь правоохоронних органів у вирішенні того чи іншого конфлікту не завжди є ефективною, і це обумовлено декількома причинами. По–перше, це пов’язано з тим, що міліціонери не знають як поводити себе під час так званих рейдерських атак, і загарбники дуже часто використовують правоохоронців як прикриття від своїх жертв. По–друге, в таких ситуаціях практично завжди існує певний обумовлений зв’язок між зловмисниками та міліцією.

Український «рейдерський ринок» час від часу підігрівають російські гастролери. І тут ми маємо справу із своєрідним законом сполучених посудин. Адже в Росії закон до рейдерів безжальний. І тому бандити з паспортами сусідньої країни, аби «не втрачати» кваліфікації, приїжджають до нас — причому не тільки консультувати, а й активно працювати «за спеціальністю». Поле для діяльності більш ніж широке — великий перерозподіл у державі триває, а головне, український ринок — зовсім не захищений. Особливість діяльності росіян — навіть не намагатися створювати видимість законності своїх дій, а «працювати» напряму із суддями.

«Докорінно змінити ситуацію на краще могло б впровадження низки не надто складних змін у судовій системі, — переконаний Вадим Гриб. — Наприклад, запровадження спеціалізації суддів з корпоративного права дозволило б уникнути винесення безграмотних ухвал та підвищило б відповідальність суддів. За наявності кількох судових суперечок щодо одного об’єкта, всі ці справи мають об’єднуватись в одне судове провадження. Вся інформація про хід судових процесів має бути відкритою та доступною для громадськості. Окрім того, необхідно чіткіше прописати критерії, за якими прокуратура може порушувати карні справи проти суддів, яких підозрюють у винесенні апріорно неправомірних рішень. Ці та інші нововведення дозволять акціонерам ефективніше захищати свої інтереси та власність».

Утім закони із протидії тому чи іншому явищу, навіть найгеніальніші не зуміють втримати на своїх міцних плечах захист від проблеми. Чудовий указ — про посилення захисту права власності — підписав ще наприкінці зими Президент України. Минуло півроку, але, на жаль, ситуація кардинально не змінилася. Навпаки — хвиля бандитських захоплень стала ще потужнішою, а методи загарбників — ще брутальнішими.

Райдужні очікування підприємців були пов’язані з роботою антирейдерської урядової комісії на чолі з віце–прем’єром України Миколою Азаровим. Однак поки і вона не дала результатів. «Хоча... В країні і сьогодні достатньо законів, щоб покращити ситуацію. Просто їх ніхто не виконує», — резюмував Володимир Чміль. Аби домогтися реальних змін, вважають експерти, треба систематизувати розвиток фондового ринку в державі. Нині цей ринок — кволе дитя, яке може образити кожен.

Сильний фондовий ринок для рейдерів — як дуст для комах

«Необхідно чітко визначити хоч б стратегічний план розвитку фондового ринку, — переконаний Вадим Гриб. — Найголовніші питання: депозитарна система, захист прав власності акціонерів, боротьба з «чорним рейдерством», корпоративне право, поглинання тощо. Однак на сьогодні такого плану просто немає».

У країні, стверджують експерти, треба якнайшвидше створити робочу групу, до складу якої увійшли б провідні економісти та бізнесмени країни, і провести аналіз ситуації, розробити цілісний проект стратегічного розвитку фондового ринку України та дати чіткі рецепти вирішення найболючіших проблем.

Аби ці проблеми на були такими болючими, стверджує пан Гриб, треба створити єдиний національний депозитарій та дати йому всі потрібні ліцензії для роботи, в тому числі банківську. Тоді купівля–продаж цінних паперів відбувалася б через цей орган, унеможливлюючи таким чином шахрайство.

Має бути введене поняття «публічні та непублічні компанії». Публічна — це компанія, яка виходить на ринок, а її акції котуються на біржах. Вона зобов’язана надавати певну інформацію про себе усім учасникам ринку. Непублічна — це, наприклад, товариства з обмеженою відповідальністю чи закриті акціонерні товариства. Введення таких понять дозволить чіткіше прописати правила купівлі контрольного пакета акцій, права та обов’язки міноритарних та крупних акціонерів, протоколювання діяльності органів управління товариством, забезпечення доступу акціонерів до цих документів та інші. Тобто введення такого розмежування і чітке прописування функцій та процедур — це великий плюс із точки зору захисту прав акціонерів.

Уже найближчим часом необхідне чітке законодавче врегулювання процедури поглинання компаній. Обов’язково — з визначенням обов’язків тих, хто поглинає, та прав тих, кого поглинають. Це знівелює чимало корпоративних протистоянь.

Для цивілізованого розв’язання корпоративних конфліктів необхідно створити інститут медіатора–посередника з урегулювання корпоративних суперечок. Скажімо, в Росії пропонують ввести інститут досудового врегулювання. У нашому варіанті це можуть бути навіть третейські суди при якійсь організації. Але при цьому сторони повинні погоджуватися, що рішення цього органу обов’язкове до виконання.