Наш Богдан Ступка таки на коні!

06.09.2007
Наш Богдан Ступка таки на коні!

Президентське слово на «Бригантині» — за Богданом Ступкою. (Фото автора.)

«Закончєн бал, погаслі свєчі!..». Йдеться про 10–й фестиваль «Бригантина», що фінішував у Бердянську. Уперше він презентований як «Бердянський відкритий», а не міжнародний. Чи не тому, що на ювілейному фестивалі не засвітилися багато з обіцяних «зірок»? На закритті, приміром, кіномани не побачили двох Борисів — Галкіна і Хмельницького, Світлани Немоляєвої і Людмили Чурсіної, Олександра Михайлова і Жанни Потапової, Ольги Сумської з Віталієм Борисюком, Володимира Бистрякова з Ольгою Неізвєстною, Володимира Талашка і Бориса Барського... Перелік солідний.

 

Немасовий фестиваль

Дискомфортно почувався автор цих рядків уже на дебютній для «Бригантини»–2007 презентації фільму. Актор і сценарист Георгій Делієв представляв свою (позаконкурсну) короткометражку «Розстріл», актриса Наталя Бузько — не що–небудь, а «Два в одному». Власне стрічка нестандартної Кіри Муратової не є такою «важкою» і «перевантаженою інтелектом», як стверджують зарубіжні влаштувальники кінофорумів. Прикро, що його перегляд (за три гривні!) не зібрав у Бердянську і сотні глядачів!

Не густо було в кінозалах і в решту днів. За винятком 1 вересня, коли Віктор Веретенников презентував свої «Запороги». Відтворення на екрані постаті Івана Сірка — знаково. Та чому російською? Пан Віктор мене заспокоїв: це ж бо фестивальний міні–варіант семисерійної стрічки; зйомки тривають дев’ятий місяць, і вже під Новий рік українці зможуть переглянути прем’єру мовою справжніх козаків.

До речі, про мову. Якби не присутність на «ознайомчій» прес–конференції та відкритті фестивалю Богдана Ступки, логічно було б уточнювати статус «Бригантини»... «Ми розуміємо один одного...», «Мови трьох народів близькі...» — акцентували на кожному кроці члени російської делегації. А що було «нєпонятного»? Не своєю («чужою») вони слухали виступи винятково нашого народного артиста Богдана Ступки. А ще — пісні у виконанні заслуженої артистки Білорусі Тетяни Мерхель.

«Тільки не завдяки державі, — зауважив у розмові з кореспондентом «УМ» Віктор Веретенников. — Навіть за десятибальною шкалою її участь я бачу майже нульовою. Бо ж ми наймаємо, знімаємо, тиражуємо — і все без участі державних інституцій у фінансуванні проектів. Торік у Росії створено 360 фільмів, в Україні ж — лише п’ять, цьогорік буде з півтора десятка... Хоча це вже прогрес. З’явилися в мене кошти від «Втраченого раю» — задіяли їх на створення стрічки «Дикий табун», прокат якого, у свою чергу, дав нам фінанси для «Запорогів». Маю на увазі фільм, у якому головну роль — Івана Сірка — зіграв Віктор Степанов. Скорботно, шо це була остання роль видатного актора. Поруч із ним у фільмі задіяні також Володимир Талашко, Микола Олялін, Євген Паперний, Едуард Марцевич... Доля ж роману вже вимальовується: «Запороги» включено до шкільної програми у Києві, Запоріжжі і Дніпропетровську. Прокидаються чиновники!..».

«У членів журі не було єдності — і це логічно»

Відкриваючи церемонію нагородження, Регімантас Адомайтіс застеріг: «У членів журі не було єдності — і це логічно. Як і те, що не всі погодяться з нашим рішенням». Роль кінорецензентів акторська братія звалила на плечі українців Лариси Кадочникової і Михайла Голубовича, росіянина Бориса Хімічева, грека Андреаса Пантзіса і білоруса Сергія Сичова (запрошені Клаус Придніг з Австрії і поляк Цезарій Пазура таки не приїхали). Єдина в журі жінка дивувалася як постфактум, що вона змогла на курорті провести 300 годин за переглядом конкурсних фільмів!.. Та ще й підготувати на один з фестивальних днів, 30 серпня, творчий вечір з нагоди свого ювілею (того ж четверга день народження святкувала також актриса Ніна Ільїна). Попри звабу морського пляжу журі висиділо «від дзвінка до дзвінка» (пан Адомайтіс наостанок підтвердить, що він особисто «скупався лише один раз — 2 вересня, в день закриття фестивалю»).

Найбільше лаврів дісталося творцям російського кіно: Леонід Бронєвой («Прості речі») визнаний переможцем у номінації «Кращий актор другого плану», Олексій Попогребський («Прості речі») переміг у номінації «Кращий режисерський дебют»; кращим фільмом «Бригантини» журі назвало «Ворогів», до створення яких молода російська режисерка Марія Можар задіяла і білоруських акторів. «Це вельми символічно, що російсько–білоруський фільм нагороджено на українській землі!» — пафосно зауважила лауреатка, одержуючи приз із рук литовця Адомайтіса.

Фільм «Римується з коханням» приніс білоруському кіноматографу перемогу в двох номінаціях: «Краща жіноча роль» — з неперевершеною Анною Ковальчук, а старожил фестивалю Олександр Єфремов одержав з рук грека Андреаса приз за «Кращу режисерську роботу».

Один із трьох конкурсних фільмів України теж здобув визнання: Василь Баша став переможцем у номінації «Краща чоловіча роль» (фільм «Інше життя, або Втеча з того світу»). У статусі «Кращої актриси другого плану» Еммануїл Віторган викликав на сцену Наталю Бузько (російсько–українська стрічка «Два в одному»).

Низку заохочувальних дипломів і призів вручено, поміж інших, актрисі Оксані Лісній (білоруська «Спокуса»), актору Олексію Туровичу і режисеру Дмитру Зайцеву (білоруський фільм «Лист Фелліні», зі слів Ніни Ільїної, ледь не перейшовши дорогу російським «Ворогам», тепер має непогані шанси на перемогу у київському кінофестивалі «Стожари»)...

Спеціальний диплом «За особистий внесок у розвиток кіномистецтва Росії, України і Білорусі» було присуджено актору Віктору Степанову. Одержуючи диплом і подарунки, дружина покійного президента «Бригантини» Наталя, зокрема, повідомила, що «на пропозицію Анатолія Гордєєва у Києві народжується ще один кінофестиваль... Робоча назва — «Єрмак». Дивись, і повнішатиме фільмотека України, більше стане вітчизняних стрічок.

По дорозі до Бердянська фестивальники спершу десантували у Запоріжжі, де Ольга Сумська вже в аеропорту пила на брудершафт з Володимиром Бистряковим (Віталій Борисюк був поряд, «на підхваті»), грек Пантзіс на Хортиці так пройнявся духом запорозької вольності, що пішов, не виймаючи з рота величезної сигари, з козацькою шапкою по колу — збирати гроші на розвиток українського кінематографа!..

Хто виявився справді на коні — так це Богдан Ступка. На творчому вечорі в обласному Театрі імені Магара його вітали з днем народження (дехто — називаючи Тарасом Сільвестровичем — під впливом, мабуть, зйомок «Тараса Бульби»). З театру Метр вийшов з медаллю «За розвиток Запорізького краю» і власним конем: скакуна імениннику подарували буквально на театральній сцені! Ступка був такий вражений, що на бенкет подався не відразу — спершу проїхав центром Запоріжжя на тарантасі із прив’язаним ззаду конем...