Демонтований тезка

23.08.2007

                Я не пам'ятаю монумента Леніну, який стояв у центрі Червонограда. Батьки, мабуть, не раз водили мене біля того місця. Поруч був парк, атракціони, фонтани. Це я пригадую. А Леніна — ні.

                Це був дуже скандальний пам'ятник. Він не мав ніякої естетичної чи культурної цінності. Але ввійшов в історію України як перший пам'ятник «вождю», знесений у нашій державі. Це сталося 1 серпня 1990 року. Того літа шахтарське містечко на Західній Україні заполонили незалежницькі настрої. А хто ними ще не пройнявся, однаково вимагав змін. І от, щоб не допустити страйку шахтарів, міська влада постановила демонтувати монумент.

                Того ж дня, 1 серпня, зухвальство червоноградців обговорювалося у Верховній Раді СРСР. Але скандал минувся. Патріоти переграли комуністів і зрушили непохитний граніт. А раз уже почали падати пам'ятники — то впаде скоро й Союз...

                Зате я достеменно пам'ятаю ранок 1 грудня 1991, коли українці йшли голосувати на референдум. Десь перед тим із Польщі повернулася мама, привезла бананів, солодкої води у пластикових пляшках, блок жуйок, і всій сім'ї — джинсовий одяг. Вдягати джинс тоді було ще більш статусно, аніж шерстяний костюм. І от мама з татом зібралися на дільницю, вдяглися у джинсове — свято ж як-не-як! А нас із сестрою не беруть, лишають удома. Ми розплакалися. Ще б пак, батьки шикуватимуть, а на наші джинсові костюмчики в умовах домашнього арешту ніхто й не гляне!

                На дільниці батьки підтвердили незалежність. Таких, як вони, по Україні було більш як 90 відсотків. Після голосування ми пішли гуляти по місту. Я з сестрою сильно радів, ми були в джинсах... Тоді наша сім'я проходила повз центр міста. І там не було пам'ятника Леніну. Вже півтора року як не було...

                Я пішов у школу через місяць після знесення пам'ятника. І на один клас я все-таки учень радянської школи. Уже трохи старшим я думав: по-справжньому нерадянськими учнями будуть не ті, хто вдягнув школярський ранець після 1991 року, а ті, хто народився після здобуття незалежності.

                ...Завтра цим дітям буде 16 років. Нині вони отримають паспорти, а через два роки зможуть голосувати на виборах. Якщо я не пам'ятаю монумента Леніну, то їхні голови будуть іще чистішими. Так само, як мені важко уявити, що ще на початку минулого століття рідний Червоноград належав Польщі, їм буде складно уявити, що наша велика держава колись була республікою у Союзі.

  • Почати знизу

    Доки український парламент, попри майданні обіцянки, не поспішає саморозпускатися, а ідея загальної децентралізації влади лишається в проектах, політики місцевого рівня вирішили взяти ініціативу в свої руки і почати ділитися досвідом та налагоджувати співпрацю з колегами, не чекаючи вказівок згори. >>

  • Вiдставили до лiкарнi

    Прокурор Черкаського району Руслан Олійник, він же син екс-мера Черкас і відомого народного депутата України Володимира Олійника, нині у реанімації. Туди він потрапив після того, як районну прокуратуру пікетували черкаські активісти, вимагаючи його відставки. >>

  • «УДАР» коліном

    Верховна Рада, котра ніяк не зважиться на «суїцид», помалу викликає гостре роздратування у найбільш палких прихильників дострокових парламентських виборів. Цього тижня із незвичною для себе різкою риторикою виступив депутат від «УДАРу» Павло Розенко, котрий заявив наступне: «УДАР» наполягатиме, щоб на одному з перших засідань через два тижні було все-таки проголосовано постанову (про саморозпуск), яка була підписана трьома політсилами... >>

  • Морозу відріжуть зв'язок,

    Як уже повідомлялося, спікер розпущеного парламенту Олександр Мороз планує скликати 4 вересня сесію ВР. На заваді цьому можуть стати досить цікаві чинники. >>