Великі дітки — великий клопіт

13.01.2004
Великі дітки — великий клопіт

Власне здоров'я підлітків хвилює найменше.

      Людина у віці від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років — особлива з погляду медицини та психології. Це той вік, коли відбувається змужніння, повністю змінюється світогляд, визначаються життєві дороги. Мабуть, тому раніше, тобто ще за радянських часів, діти переходили під опіку дорослої клініки у п’ятнадцять років. Тобто юнак чи юнка з усіма скаргами, за консультаціями та направленнями на лікування зверталися до лікарів для дорослих. Така практика, за зізнаннями медиків, не була достатньо ефективною. В усьому світі до вісімнадцяти років дітей веде один і той самий лікар. Тепер i Україна повертається до цих стандартів, і в результаті реформи педіатричної служби «дитячі» лікарі займатимуться всіма дітьми, не ділячи їх на якісь підгрупи — малят і підлітків, школярів і студентів.

 

«Небезпечний» вік

      Вік від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років найбільше турбує лікарів. Нікого, мабуть, не здивує, що зараз більше хворих підлітків, ніж десять років тому. У 1992 році на сто оглянутих дітей такого віку медики виявили 14,9 хворих, в 2002 році — 18,6. Ці цифри свідчать про поступове «вислизання» юні з-під пильного ока медиків — з вини медиків чи й самих підлітків, а може, й батьків.

      Головна особливість психології підлітків у тому, що вони не довіряють дорослим. Дитина в такому віці не піде в «дорослу» лікарню, наприклад, із проблемами статевого дозрівання, тому що їй соромно або страшно, вона не довіряє «чужим» лікарям. Підлітки приходять у клініку, як правило, вже у складних випадках. Та переважна більшість з них на здоров’я не скаржиться, а отже, уникає медичних закладів. Тому ніхто з медиків не має змоги розказати хлопцю чи дівчинці, приміром, як зберегти репродуктивне здоров’я. Тільки один факт, що Україна випереджає всі європейські країни за кількiстю абортів серед дівчаток 15—18 років, свідчить про запущеність насамперед просвітницької роботи серед юні.

Лікар для підлітка

      У наших поліклініках уже працюють медики, підготовлені спеціально працювати із таким складним віком — підліткові лікарі. Саме їм доводиться давати психологічні поради, виконувати просвітницьку роботу серед тiнейджерiв і займатися паперовою роботою. Хлопці в цьому віці — призовники, і всю медичну документацію для військкоматів покладено також на підліткового лікаря. Але так виходить, що цей лікар отримує дітей із букетом хвороб і психологічних проблем, набутих протягом попередніх років, і не може бути обізнанішим за педіатра, який «веде» кожну дитину від народження, добре знає батьків, спадкові хвороби, соціальну ситуацію на дільниці.

П’ятнадцятирічні «мадонни»

      Дитяча поліклініка №3 Шевченківського району Києва прийняла під своє крило підлітків два роки тому. Власне, вся реформа полягала в тому, що сюди з дорослої клініки переїхав підлітковий лікар. Але якщо раніше підлітки проходили лікування та профогляди в лікарів дорослої клініки, то тепер з ними працюють хірург, ендокринолог, окуліст, гінеколог дитячої поліклініки. На думку завідувачки педіатричним відділенням з організації медичної допомоги дітям у навчальних закладах Валентини Нечипоренко, це набагато краще для підлітків, вони почуваються впевненіше. «У дорослій клініці з ними і розмова інша. А тут до них ставляться все ще як до дітей», — каже Валентина Олександрівна.

      Для фахівців цієї дитячої клініки одразу нелегко було приймати підлітків. Медичні проблеми, «клініка», як-то кажуть, багатьох захворювань — у цьому віці принципово інші, ніж у тих же учнiв молодших класів. Як правило, у шістнадцятирічних починається так званий гострий ентерологічний профіль — якщо в школі ще якось пристойно харчуються, то тут уже студенти зажовують ці вічні бутерброди і, відповідно, мають значні проблеми зi шлунковим трактом. По-інакшому протікають також серцеві захворювання, легеневі. Є й суто технічні проблеми — з малям мама приходить, їй можна пояснити, як і що приймати, як лікувати, а цій уже такій дорослій дитині розкажеш, що робити, а чи вона виконає приписи лікаря — хтозна. У багатьох нинішніх нових пацієнтів поліклініки проблеми, в тому числі зі здоров’ям, виникають просто через те, що не налагоджено нормальний діалог із батьками. Чим допоможеш такій дитині, якщо вона приходить і розказує, як прийшла додому о дванадцятій, а її ніхто й не чекає, не виглядає, наче й нікому до неї діла немає.

      Важче стало і в тому плані, що саме цій категорії дітей уже трохи запізно розказувати про контрацепцію, бо вони, буває, приходять із вагітністю, якої ніхто не чекав. «Нам стало важче  з такими дітьми, бо, наприклад, дівчатка в такому віці уже можуть бути мамами», — каже Валентина Нечипоренко.

      П’ятнадцятирічні «мадонни» бувають абсолютно різні. Є такі, що знають про статеві стосунки набагато більше, ніж їхні батьки, а є й такі, що не знають елементарного.

      Поки що цих складних пацієнтів приймає підлітковий лікар. В перспективі їх передадуть педіатрам. Але для того треба спочатку лікарів навчити особливостей медичного догляду за підлітками. Правда, в Севастополі педіатри вже два роки працюють із підлітками без будь-якого підготовчого етапу. Але про позитивні чи негативні результати їхньої роботи говорити ще рано.

      Дільничним педіатрам з третьої поліклініки вже тепер додалося роботи, тому що від початку експерименту вони вже ходять по викликах і до підлітків. Страшно уявити: кожному лікарю іноді за день доводиться обійти до 34 викликів. Це тому, що загальноукраїнський голод на педіатрів не обійшов і цю клініку. Тут бракує п’яти педіатрів.

Пожалійте педіатра

      Доцільно, щоб усіх дітей — і малят, і підлітків — вів один лікар — педіатр. Тоді зберігатиметься ця наступність у медичній допомозі батькам, малим дітям і «великим» дітям. Але звичайно, що це вимагатиме набагато більше зусиль від лікарів, які і так давно працюють понад норму, кажуть у Міністерстві охорони здоров’я.

      За ще радянськими нормами, за шестигодинну зміну дитячий лікар три години «б’є ноги» — обходить підопічних на дільниці і три години приймає в лікарні. Амбулаторно він повинен проконсультувати за годину п’ять хворих. Це виходить близько дванадцяти хвилин на кожного маленького пацієнта та його батьків.

      «За ці дванадцять хвилин педіатр повинен зробити дуже багато — і оглянути дитину, і записати, і провести просвітницьку роботу. Це вимагає високої професійної підготовки і також високої організації роботи», — каже Валентина Педан, заступник начальника управління з організації медичної допомоги дітям і матерям Міністерства охорони здоров’я України.

      Але навіть цих нормативів не дотримуються. Лікар часто просто не може піти з роботи у встановлений час, тому що під дверима кабінету чекають пацієнти.

      За даними Міністерства охорони здоров’я, сьогодні в державі на одну зайняту посаду педіатра припадає 932 дитини віком до 14 років. Якщо до цієї кількості додадуть тих, кому до вiсiмнадцяти, буде 1265. Чи впораються педіатри?

Медики — як пожежники

      На думку медиків, настав час змінити погляд і на саму оцінку діяльності дитячих лікарів. «Ми працюємо, як пожежники, — тільки щоб не було летальних випадків», — зауважує Валентина Педан. За її словами, якщо у дітей до шести років бронхіальна астма помічена у 2,2 випадку на тисячу, а у віці від 7 до 14 років — у 6,7 випадку, а хвороб кістково-м’язової системи — у 24,1 випадку на тисячу дітей у віці до шести років, і 86,1 випадку у віці від семи до чотирнадцяти, то це свідчить про серйозну недостатність профілактичної роботи педіатрів. Але за умов «дванадцятихвилинного» (це в кращому випадку) прийому у лікаря й не буде змоги проводити цю профілактичну роботу. Отож і підлітки, і діти дошкільного віку не отримуватимуть потрібної уваги з боку закладів охорони здоров'я. На щастя, від медичних закладів залежить тільки п'ятнадцять відсотків нашого здоров'я. А половина здоров'я — це здоровий спосіб життя.

  • Пігулка не допоможе…

    Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували. >>

  • Не лікують, а вбивають

    До 30% антибіотиків орального застосування продаються у США за неправильно виписаними рецептами. Помилкова діагностика на невідповідний рецепт на антибіотики є головною причиною виникнення резистентної стійкості мікроорганізмів на антибіотики, випливає з дослідження, результати якого подані в «Журналі Американської медичної асоціації» (Journal of the American Medical Association). >>

  • Чіпкий, як кліщ

    Кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері. Лікарі звертаються увагу, що з кожним роком кількість людей, яких покусали кліщі в місті, зростає. >>

  • Смертельний бізнес

    «Хворіти сьогодні особливо дорого, навіть не враховуючи вартості ліків, на звичайний похід у поліклініку зараз потрібно викласти мінімум 300 гривень», — такими враженнями діляться між собою українці в бесідах те-а-тет, такими повідомленнями нині завантажена чи не вся інтернет-мережа. >>

  • Провал операції, або Як вижити в котлі медреформи?

    Улюблений вітчизняний спосіб заговорити тему: спростовувати неіснуюче або почати планувати давно існуюче. Триває п’ятий рік експерименту з реформи охорони здоров’я у пілотних регіонах країни: на Вінниччині, Дніпропетровщині, Донецькій області (там зараз не на часі) та Києві. І що ж маємо реально? >>