У понеділок Ада Миколаївна Роговцева відзначала день народження. Найперше її привітала родина. Як розповіла донька актриси Катя Степанкова, «мамі влаштували справжнісінький дитячий день народження: зранку зайшли до неї у кімнату, з тортом і свічками, повітряними кульками у вигляді різнокольорових сердечок, і привітали. Реготали, з задоволенням дивилися, як Адуся розпаковує подарунки й радіє».

Дніпровська набережна у Каневі під Чернечою горою не впорядковувалася останніх 20 років. 22 травня цього року пустка вздовж шляху особливо вразила усіх, хто пішки пройшов близько 5 кілометрів «хресної дороги» від канівського Успенського собору до могили Тараса Шевченка. Отож Президент Віктор Ющенко запропонував влаштувати симпозіум скульпторів, під час якого з'являться на світ скульптурні композиції за мотивами творів Тараса Шевченка, а також впорядкувати дорогу і вздовж неї посадити вишні. Тепер, коли створений Канівський заповідник, куди увійшли і Тарасова Гора, і Моринці, Керелівка, з'явилася можливість подбати про ці територiї.

Перший день «Шешор Подільських» розпочався для когось із офіційної реєстрації (щоб отримати карту фесту, глиняну намистину-перепустку й право на проживання у наметовому містечку, треба було заплатити 50 гривень), для мене ж — із відшуковування причин переїзду культового етнофестивалю до подільської Воробіївки. Хтось говорив про те, що карпатське село Шешори відмовилося бути ареною для сміття і набридливих туристів. Хтось запевняв, ніби тамтешня адміністрація більше не хоче виділяти кошти на проведення фестивалю. Тамара Малькова, директор інформаційного центру «Зелене досьє» — організації-засновника фестивалю, — всі чутки спростувала: «Ми переїхали з Івано-Франківщини не через конфлікти. Фестиваль відсампочатку задумувався як мандрівний. Ми хочемо, щоб у сільській місцевості розвивався зелений туризм, щоб будувалася відповідна інфраструктура. Маємо пропозиції проводити фестиваль і на Слобожанщині, і на Поліссі».

Фестиваль — не концерт. Головними атрибутами будь-якого фесту мають бути святкова атмосфера, весела гулянка, підібрана за однією тематикою музика, і відвідувачі, які знають, куди потрапили. Етнофестивалем були «Шешори» в Івано-Франківській області. Але чи були ним вони на Подолі? Так, місцеві жителі готувалися до цього заздалегідь: туалетів, альтанок, крамничок, палаток-барів було вдосталь. Фестивальне поле, яке служить для Воробіївки пасовищем, поділилося на дві нерівні частини — одна з наметами, інша — для танців.