І впаде «Красний Октябрь»

10.01.2004
І впаде «Красний Октябрь»

Зі звичайних шоколадних цукерок кондитери переключаються на елітні.

      Що є головною прикрасою новорічної ялинки? Кожна дитина відповість, що зовсім не різнокольорові скляні кульки і навіть не зірка на маківці, а цукерки. Обов'язково шоколадні, адже на новорічному столі, тим більше на ялинці, все повинно бути найкращим і найсмачнішим. Благо, нестачі солодощів на прилавках магазинів у останні роки не спостерігається. Внутрішній ринок ласощів всезнаюча статистика оцінює в мільйон тонн щорічно. Отже, неважко підрахувати, що українці в середньому з'їдають по 20 кілограмів солодкої продукції щорічно. Не так уже й багато. Звичайно, дехто (знаю по собі) спроможний за рік ковтнути і центнер цукерок. От для таких ласунів виробництво печива-цукерок-тортиків з кожним роком в Україні невпинно зростає. Такі реалії ринку: збільшення попиту викликає відповідну пропозицію.

      Деякі маркетологи стверджують, що зростання доходів населення на один відсоток збільшує попит на солодке на піввідсотка. Отже, якщо вірити успіхам кондитерів, українцям таки справді з року в рiк живеться все краще і краще. У порівнянні з позаминулим, 2002-м, — аж на двадцять відсотків, адже виробництво ласощів у 2003-му збільшилося на 10 відсотків, і кондитери пов'язують такі цифри зі зростанням купівельної спроможності населення. «Немає куди витрачати гроші, то люди купують цукерки», — радіє голова асоціації «Укркондитер» Станіслав Мироненко. Він знає, що основні конкуренти виробників солодкого — це тютюнова та алкогольна промисловості, тому має й інше пояснення феномену: «Можливо, люди стали менше пити й палити». Було б непогано.

      Попит на солодощі змінюється відповідно до сезону. За даними знавців ринку кондитерських виробів, узимку — з Нового року й аж до 8 березня — найбільше купують шоколад, шоколадні вироби та торти. По-перше, ходити на гостину з карамельками якось не прийнято, по-друге, шоколад поповнює запаси енергії, якої взимку організму так бракує. Із березня до літніх місяців зростає споживання карамелі — її святять разом із паскою на Великдень і носять на цвинтар на «гробки». А от влітку перед жнивами залюбки розкуповують печиво. Зазвичай у цей період борошна в магазинах стає менше, тому господарки менше печуть і натомість купують готову борошняну продукцію.

      Минулого року, за даними асоціації «Укркондитер», найбільшим попитом користувалися вафельні торти. Їх виробництво зросло у 5,5 раза. Друге місце в «конкурсі споживацьких симпатій» посіли кремові торти, яких стали пекти на третину більше. На третьому опинилися «іриски» (плюс 26 відсотків) та пастило-мармеладні вироби (23 відсотки). До речі, на останні як найбільш трудомісткі робили найменшу ставку, тож попит на них став великою несподіванкою.

       Як не дивно, але спеціально до новорічних та різдвяних свят кондитери не готують ніяких сюрпризів. «Кожен місяць ми затверджуємо нові види кондитерських виробів, — розказує Станіслав Мироненко. — Але спеціальної присвяти Новому року чи, скажімо, 1 травня немає». Тут фантазія «грається» лише зі спеціальними передсвятковими упаковками. До речі, подарунки на свята — це окремий ринок. Солодкі святкові набори формують, у залежності від призначення, і з шоколадних цукерок, і з карамельок.

      Єдина біла пляма у вітчизняних кондитерів — це дорогі, елітні сорти шоколаду. Адже, за словами голови «Укркондитера», наші виробники дотримуються політики робити недорогу продукцію, зате у великих кількостях. «Від Радянського Союзу ми отримали потужності, розраховані на масові сорти», — пояснює він. Отже, ексклюзивний дорогий шоколад доводиться імортувати з-за кордону, в основному з Росії. Якщо загальний імпорт становив 21 тисячу тонн солодощів на суму 36 мільйонів доларів, то дві третини цього займала російська продукція. Цього року компанію шоколадкам складають борошняні вироби у зв'язку із неврожаєм, а відтак і дороговизною борошна. У випадку виготовлення власної продукції, але з імпортного борошна, українське печиво програвало б у собівартості.

       А от звичайних цукерок у 2003-му стали завозити набагато менше, аж на 14 відсотків. Так що зараз вітчизняні фабрики намагаються освоїти виробництво дорогої продукції для заможних покупців. Наприклад, Київська кондитерська фабрика налагодила виробництво елітних цукерок у коробках, яких щодня випускає по 17 тонн. У «солодких» планах на майбутнє — виготовлення шоколадних цукерок «престижного» недешевого класу із різноманітними фруктовими начинками. «Вони більш трудомісткі, але мають свою нішу в торгівлі, — каже Станіслав Мироненко. — А імпорт — добрий стимул підприємств до роботи».

      Потреба користуватися послугами братів-росіян обумовлюється ще й тим, що поки в Україні не вкорінилася жодна торгова марка престиж-класу, яка зможе «перебити» найбільш відомі радянські, наприклад, «Красний Октябрь». Зараз із «жовтневою» продукцією може конкурувати хіба що «Світоч». Втім за якістю активних обертів набирає «Рошен», за яким починають «ганятися» навіть розбалувані всілякими шоколадними вишуканостями іноземці. Проте, щоб завоювати стабільну довіру вибагливих покупців із грішми, цій торговій марці треба ще багато часу.

      Тож iз приводу імпорту не варто розстроюватися, тим більше що наші вітчизняні кондитерські вироби також смакують ласунам за кордоном — якщо не в Західній Європі, то у Східній, на теренах СНД і в Прибалтиці. Так, Україна експортує свою солодку продукцію у 26 країн, зокрема до Вірменії, Естонії, Азербайджану, Чехії, Словаччини. А найбільшим споживачем вітчизняних солодощів залишається... та ж сама Росія. На неї припадає 60 відсотків питомої ваги експорту кондитерів. Водночас наші виробники відзначають, що з року в рік експортна залежність від купівельної спроможності росіян зменшується, а дороги до далекого закордоння, навпаки, поступово протоптуються.

      Не так давно українські кондитери почали відвантажувати карамель та шоколад до Сполучених Штатів, Канади, Ізраїлю. Там солодощі активно споживає ностальгуюча діаспора. Звичайно, експорт туди іде маленькими партіями, проте кондитери освоюють специфічні правила перевезення, такі, як, наприклад, біологічна безпека продукту, необхідна для експорту до Америки.

      Яким би солодким Новий рік не здавався громадянам, кондитерам підсолюють життя новоприйняті закони. Наприклад, чого варте лише скасування повернення ПДВ при експорті харчової продукції — норма, яка значно звужує можливості виходу на зовнішні ринки. Не додає радості і запровадження нових захищених голограмами сертифікатів для торгової мережі, які теж не здешевлюють товари.

      Тим часом конкуренція на внутрішньому ринку спонукає виробників до винайдення нових ексклюзивних виробів, впровадження сучасніших технологій. В Україні займаються солодким виробництвом понад тисячу великих і малих підприємств. Найпотужніші — «Укпромінвест-кондитер», продукція якого випускається під торговою маркою «Рошен» на Київській, Вінницькій, Кременчуцькій та Маріупольській кондфабриках, донецький концерн «АВК», який має дві фабрики в рідному облцентрі та по одній у Луганську та Мукачеві, львівський «Світоч», «Київ-Конті», «прописаний» у Тростянці «Крафт-фудз» та Харківська бісквітна фабрика.