Важко сказати, на що розраховував працівник Державної виконавчої служби Н., намагаючись «розвести» людей, що звернулися до нього по допомогу в скрутній ситуації. Обіцянки виконавця виходили за межі його компетенції, а проблеми, які він брався вирiшувати, не можна було залагодити в принципі.
Проблеми у сім'ї вінничан виникли після того, як доросла дочка вирішила жити самостійно. Разом з подругою винайняла квартиру, а заплативши за житло, дівчата купили дещо з обстановки, побутову техніку тощо. Для цього набралися кредитів у чотирьох банках на загальну суму 20 тисяч гривень. «Самостійна» дочка оформила їх на себе, хоча, за домовленістю, виплачувати заборгованість мали удвох. Правда, дуже скоро дружба дала тріщину, і подруга просто покинула її в чужій квартирі разом з непідйомними кредитами, так що до батьків блудна донька повернулась із боргами, які, завдяки штрафним відсоткам через несвоєчасне погашення, стрімко зростали.
Батькам було невтямки, що на такі обставини немає ради: цивільно-правові зобов'язання перед банками треба неухильно виконувати і повертати гроші (у кращому разі можна просити переукласти кредитні договори, відстрочивши терміни виплати). Але батьки вирішили «позитивно вирішити питання» в інший спосіб і взялись шукати впливові знайомства. Так вийшли на Н., який пропрацював у виконавчій службі всього-на-всього три місяці. Хлопець умить скористався шансом лівого заробітку і взявся імітувати бурхливу діяльність. Спочатку йому знадобилося 300 доларів ніби для того, щоб добитися відмови у порушенні кримінальної справи за фактом шахрайства (хоча ніяким шахрайством там і не пахло). Пізніше він забрав придбані за кредити холодильник і музичний центр.
Усе йому начебто було потрібно для погашення частини боргів і додаткового залагодження справ у правоохоронних органах, а насправді техніку він просто продав, а гроші поклав до власної кишені. Із банків знову надійши нагадування про борги, які ще більше зросли, тож «клієнти» виставили Н. претензію: в чому справа, ми ж заплатили? Держслужбовець не розгубився — мовляв, потрібно ще 200 доларів. Проте після отримання нового хабарного «траншу» він сам опинився в руках оперативників з облуправління СБУ. За фактом порушено кримінальну справу, яку передано для провадження досудового слідства в органи прокуратури.
Тим часом простий підрахунок показує, що за кошти, які пішли на «підмазування», можна було погасити більше чверті кредитного боргу...
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
