Порожняк і порожні базари

31.05.2007

      Знову загострився конфлікт навколо роздрібного промтоварного ринку «Континент», розташованого безпосередньо в історичному центрі Донецька. Як заявив Едуард Логачов, що очолює асоціацію «Континент-маркет» (поєднує торговців та обслуговуючий персонал спірного об'єкта), міська влада несподівано зайняла жорсткішу позицію на «довгограючих» переговорах про подальшу долю ринку, перейшовши на мову ультиматумів. Лідери багатотисячного колективу «Континенту» пов'язують це з нинішньою політичною ситуацією в країні.

      Логачов не виключає, що працівникам «Континенту» доведеться чергового разу звернутися до таких крайніх заходів, як пікети на міських магістралях. У липні минулого року розбурхані торговці вже блокували протягом двох днів транспортний рух на перехресті поруч із Південним автовокзалом, що призвело до багатокілометрових автомобільних пробок та хаосу в міському постачанні. Донецька влада тоді оцінила заподіяні збитки в 2 млн. грн., подавши до суду на 19 найбільш активних пікетників.

 

Газозварювальники приходять уночі

      «Континент» — найстаріший роздрібний речовий ринок Донецька, що виник у виграшному пункті перетинання пасажирських та транспортних потоків ще в розпал горбачовської «перебудови». Саме на цьому місці, як свідчать історичні хроніки, сторіччям раніше існував головний базар призаводського селища Юзівка. Нині ж позаду речової товкучки опинилася багатоповерхова коробка недобудованого «Будинку меблів», що слугувала новим донецьким першопрохідцям приватного бізнесу конторами, дрібногуртовими складами та навіть туалетами. Проте 1994 р. цей довгобуд приватизували з метою створити згодом на його базі торговельний центр.

      Конфлікт уперше позначився рік тому, коли збіг термін оренди 0,7 га землі, на якій розміщуються крамнички «Континенту». Як несподівано з'ясувалося, міська влада встигла передати ласу ділянку в найм власникам «Будинку меблів» під автостоянку для відвідувачів майбутнього торговельного центру. Об'єднавшись для захисту своїх інтересів в асоціацію, персонал «Континенту» оскаржив таке рішення та навіть виграв суд першої інстанції. Одначе згодом суть конфлікту поглинуло бездонне болото чиновницької тяганини.

      Втім, 4 липня 2006 року вдосвіта до «неслухняного» ринку підтяглися посилені наряди міліції. Відтіснивши приватну охорону об'єкта, озброєний спецназ запустив на територію газозварювальників, що заходилися шматувати металеві ятки та контейнери. Місцеві торговці, що злетілися по тривозі, спочатку спробували випровадити непрошених гостей, а потім спонтанно вийшли на проїжджу частину навколишніх вулиць, паралізувавши міський рух.

      Відтоді конфлікт навколо донецького «Континенту» жеврів потроху, інколи виходячи на поверхню. Ринок, зберігши приблизно 500 торгових місць, таки продовжує функціонувати. Торговельний центр у колишньому «Будинку меблів» добудовується ударними темпами та невдовзі має бути пущений в експлуатацію. За деякими даними, ним на паях володіють фірми, близькі до донецького алкогольного бренду «Олімп» та компанії «АРС» Ріната Ахметова, протистояти яким на Донбасі наважиться мало хто.

Якщо ви з нами так, то ми підемо до «помаранчевих»!

      Міська влада час від часу пропонує працівникам ринку варіанти «переїзду», на які ті категорично не погоджуються. Так, наприклад, як розповідали нам підприємці «Континенту», на рекомендованому їм речовому ринку «Аквілон» поблизу залізничного вокзалу довелося б доплачувати за кожен торговий контейнер 8—12 тис. доларів. В інших випадках, за твердженням торговців, пропозиції влади носили відверто провокаційний характер: за визначенням Е. Логачова, пропонували перебратися «в чисте поле, аби гордо загинути там як різновид бізнесу». Міська виконавча влада не пропускає найменшої можливості дорікнути за «примхливість» колективу центрального базару, усіляко підкреслюючи неминучість ліквідації об'єкту. Міський голова Донецька Олександр Лук'янченко: «Щоб там не заманулося торговцям «Континенту», на цьому місці все одно стоятиме цивілізований торговельний центр, із цивілізованими умовами». Утім, незважаючи на словесні ескапади, переговори про долю ринку тривали.

      За твердженням Е. Логачова, все змінилося останнім часом, із виникненням в Україні загальнополітичної кризи. Тепер від лідерів асоціації «Континент-маркет» вимагають в ультимативній формі перенести торгівлю на ринок «Сокіл», у віддалений міський район. За інформацією відділу торгівлі і громадського харчування Донецького міськвиконкому, там коштами міста та самого ринку вже зводиться черговий торговельний блок на 300 місць для «переселенців» із бунтівного базару. Старожили «Континенту» від пропозиції в паніці — нових прилавків точно не вистачить на всіх, до того ж «Сокіл» спеціалізується на дрібногуртових продажах продуктів харчування, отже роздрібна торгівля промтоварами там буде вочевидь недоречною. Стривожені торговці заявляють, що готові захищати свої права в чергових публічних акціях. Їхній варіант вирішення проблеми незмінний: або ринку виділять нову ділянку, але у виграшному місці, або дозволять викупити два перших поверхи колишнього Будинку меблів.

      Як запевняє Е. Логачов, нинішнє загострення протистояння з міською владою базується винятково «на політиці». Збагнувши, що ні діюча міська влада, ані донецька філія Партії регіонів про їхні інтереси не подбають, «континентальники» почали шукати підтримки в опозиційних політичніх структур. Спочатку то були ліві, зокрема СПУ та екзотична націонал-соціалістична партія, що тільки-но створюється в Донецьку. Але працівники «Континенту» швидко переконалися: далі палких словесних обіцянок, закликів ці «товаришi» не рушають. Тож останнім часом «протестанти» з приреченого базару активно пішли на зближення з партіями «помаранчевого» спектра. В умовах, коли дострокові парламентські вибори стали невідворотніми, можливість демонстративного переходу до симпатиків опозиції великого та скандально відомого в регіоні базару викликала в місцевого чиновництва щось на зразок істерики. Відповідно, рішення про покарання непокірних визріло блискавично: на «соловки» їх, до найдальшого передмістя, аби інші острах мали.