Капітально-естетична підготовка

19.05.2007
Капітально-естетична підготовка

      Напередодні закінчення сезонів презентацій, літніх фестивалів та відпусток, стоси компактів українських меломанів збагатилися чималою кількістю нових альбомів: «Мати» від «Оркестру Янки Козир», два дебютника — «ЛітераDYPA» презентували «ТіК», а «Смарагди» — «Самі Свої». Ми ж зупинимося на Werewolf від Esthetic Education та на «Капітал» від білоруського гурту «Ляпіс Трубецькой».

 

      Тиждень тому в Зеленому театрі Києва гурт Esthetic Education із успіхом презентував свій новий, чи, як вони вважають, фактично перший справжній альбом Werewolf («Перевертень»). Як завжди, до презентації підійшли креативно, естетично і концептуально. Зважаючи на містичну назву, не дарма обрали і 13 травня, і костюми (Юрій Хусточка був у капюшоні, сильно насунутому на обличчя, Дмитро Шуров — у масці з пташиним дзьобом, а Луї Франк одягнув червоний светр і на пояс почепив меч, а потім музиканти переодягнулися у білі футболки із зображенням вовчих морд), а Віктор Придувалов організував виставу тіней, які розігрували під музику «естетиків» свої ролі.

      До Werewolf-у увійшли 12 пісень, перша з яких — Unbelievable, яка стала саунд-треком до фільму «Оранжлав». Загалом же їхній настрій описують як романтичний і трагічний одночасно. Що ж до назви, то «перевертнем» музиканти називають істоту, яка перебуває в двох станах, живучи за принципом «права рука не відає, що робить ліва»: може розірвати когось, а може зробити приємність.

      Клавішник гурту Дмитро Шуров новий альбом охарактеризував так: «Це наша перша повноцінна платівка. Всі пісні об'єднані спільним настроєм і спільним звучанням. Не- зважаючи на те, що в Esthetic Education уже було три релізи, жоден із них не продемонстрував наші можливості на повну: Face Reading був своєрідною пробою пера, на синглі було мало пісень, а Live at Ring бул концертним альбомом з усіма супутніми особливостями. І нарешті ми досягнули того, чого хотіли».

      У роботі над альбомом взяли участь запрошені музиканти: бек-вокал у Butterfly належить Касі Сальдовій з «Крихітки Цахес», Вадим Нікітан з гурту Mad Heads XL виконав партію труби в Ordinary Saturday, а фольк-музикант Дмитро Флорович у пісні Unbelievable зіграв на «козі-дуді» (українському аналогові волинки).

      Утім  де і коли можна буде ще раз почути Werewolf та інші пісні гурту наживо в Україні, сказати важко. Музиканти кажуть, що мабуть, не раніше осені. А єдиний заанонсований виступ — 25 травня в льодовому палаці в Пітері, де, до речі, також виступатимуть Placebo.

* * * 

      У четвер у Києві «Ляпіс Трубецькой» презентував «Капітал». Платівка стала першим «номерним» альбомом ще з 2004-го року, коли вийшли «Золоті яйця». За свідченнями фронтмена гурту Сергія Міхалка, у «Капіталі» він повернувся до того, з чого починав: «Колись давно я співав пісні, які змінювали і мене, і світ довкола, — цитує його слова білоруський «Інтерфакс». — А потім я став продукувати те, що не мало ніякого впливу ні на кого. Ці пісні були, в кращому випадку, тлом на весіллях та днях народження. І, що жахливо, в якийсь момент я цим пишався. Тепер я повернувся до того, з чого починав — до жорсткої сатири і потужної музичної подачі».

      Міхалок, жартуючи, стиль платівки називає r'n'b — «рок незалежної Білорусі». «Так я називаю наші пісні білоруською чи про Білорусь. Серед них «Рамонкi», «Курачкi», «Лето в Белоруссии». Спочатку «ляпіси» вирішили писати альбом у Лондоні, але потім познайомилися з українським звукорежисером Віталієм Телезіним і записали «Капітал» у Києві. «Ми з Віталієм маємо спільні інтереси, любимо одну і ту саму музику. Я не хочу нікого ображати, але це практично перша студійна людина, якій не доводиться пояснювати, що таке «каліфорнійська хвиля» і як зроблений звук у Green Day з Offspring», — цитує слова Сергія Михалка білоруський «Інтерфакс».

      Українські меломани уже мали змогу познайомитися з новим альбомом «ляпісів», подивившись презентований раніше кліп на заголовну пісню альбому, в якому з'являються «лідери антикапіталістичного світу»: Кім Чен Ір, Кім Ір Сен, Олександр Лукашенко, Фідель Кастор, Уго Чавес та інші. А от білоруські прихильники гурту дивилися це відео тільки в інтернеті. Музиканти вирішили, що воно не пройде через політичну цензуру в цій країні...

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>