«Ко­ли муж­чи­ні 40 ро­ків...» — спі­вав Та­рас Пет­ри­нен­ко. А ко­ли 50? І цей муж­чи­на ві­до­мий ком­по­зи­тор і аран­жу­валь­ник, фа­хо­вий і точ­ний зву­ко­ре­жи­сер, ко­ли він прос­то при­єм­на то­бі лю­ди­на, про яку не­од­мін­но хо­четь­ся роз­по­віс­ти яко­мо­га біль­шо­му ко­лу лю­дей? За при­ко­ла­ми і стьо­бом зов­сім зник­ли нор­маль­ні об­лич­чя і сер­йо­з­не мис­тец­т­во, і в ба­гатьох скла­да­єть­ся вра­жен­ня, що те, що най­час­ті­ше ма­ня­чить в те­ле­ві­зо­рі, і є цін­ним.