Чия земля? Партії регіонів

25.04.2007
Чия земля? Партії регіонів

Колаж Андрія ГАЛОЧКІНА.

      Кожен новий Прем'єр-міністр, заступаючи на свою високу посаду, неодмінно змінював усю команду. «Недоторканних» за всю коротку історію української незалежності було не так уже й багато, і серед них — Державний комітет із земельних ресурсів. Вважалося, що там працює інженерна братія, яка робить свою справу і не намагається втручатися у політику.

      Другий раз сівши у крісло голови Кабміну, Віктор Янукович вирішив порушити цю традицію. Реорганізація комітету в агентство, яку ініціював уряд, передбачає не лише зменшення статусу установи. Віднині використання земель контролюватимуть не фахівці, а партійці. Причому під пильним поглядом міністра-«регіонала». Дай Боже, щоб тільки до виборів!

 

Це мені. Це також мені!..

       Постанова Кабінету Міністрів про реорганізацію Держкомзему побачила світ 31 січня нинішнього року. Втім добре поінформовані люди чудово розуміли, про що йдеться: мораторій на продаж землі так чи інакше доведеться скасовувати. А це значить, що на ринок прийдуть величезні кошти і з'являться небачені можливості, тож кожен підпис чиновника із Держкомзему за такої ситуації буде на вагу золота. Ви думаєте, що хвацькі хлопці з урядової коаліції не побачили тут своєї неозорої перспективи?!!

      В Україні, до речі, знаходиться четверта частина всіх чорноземів світу. Ця інформація, так би мовити, для статистики — щоб можна було краще осягнути ціну питання. А тепер — про стан справ на цьому ринку. Нині громадяни нашої держави приватизували близько половини всієї української землі. Процес був непростий і тривав — із порушеннями чи без — понад десятиліття. Друга половина землі перебуває в державній та комунальній власності. Але для держави така ноша є надто важкою, і вона нині позбувається її, передаючи свої гектари органам місцевого самоврядування та територіальним громадам.

      Словом, така загальновизнана практика, і цей процес уже відбувся у всіх постсоціалістичних державах. Держава Україна планує залишити для своїх потреб близько десяти відсотків землі: для підприємств оборони, природних заповідників, підприємств стратегічного значення, автошляхів. Зрештою, і скромні ділянки, на яких розташовані будівлі Кабміну чи Верховної Ради, передавати громаді дещо ризиковано.

      Та незважаючи на це, сорок відсотків землі у державі — при цьому аж ніяк не найгірших — змінять свого господаря. А тепер гляньте на географічну карту і помножте побачене на вартість однієї сотки у своєму регіоні! На Київщині, наприклад, тридцать тисяч доларів за сотку нікого уже не вражає. Можете собі уявити тепер, які величезні кошти могли пролетіти повз коаліційний уряд, якби він вчасно не підставив свою долоню.

      Зрештою, й сам Держкомзем — структура не найслабша. У його складі — близько десяти тисяч працівників, а структурні підрозділи є у кожному місті, обласному та районному центрах. Нині це одна з небагатьох вертикалей, яка реально існує й ефективно працює. І якщо «правильно» організувати цих людей...

Кожен радник може ділити землю

      Фахові досягнення кадрів, яким уряд доручив проводити реорганізацію, щонайменше викликають подив. Один з головних керівників новоствореного агентства зробив карколомний кар'єрний стрибок — просто із крісла районного начальника. Мабуть, через близькість до одного з віце-прем'єрів. «Але цей хоч і районний, але фахівець», — зітхають його підлеглі, які погодилися розмовляти із кореспондентом «УМ» лише на умовах анонімності. Серед інших новопризначених керівників ви не помітите жодного землеміра чи геодезиста. Натомість — географ і колишній радник нинішнього міністра екології; кандидат сільськогосподарських наук, агроном, колишній радник депутата-соціаліста; фахівець із земельного кадастру, щоправда, звільнений за помилки у роботі.

      Проте, як ми бачимо, у технічному відомстві вимальовується міні-коаліційний уряд. Мабуть, невдовзі до нього запросять когось із комуністів та представника УСПП — щоби нікому не було образливо. І все це виглядало би доволі смішно, якби не було так сумно — від некомпетентності керівництва Держкомзему відчутно постраждає держава. «Відомству потрібні фахівці, а нам присилають завгарів», — відвертаючись від диктофона, говорили працівники.

Чолом об стінку? Спробуйте ще раз

      Найголовніше завдання, яке ставили перед Держкомземом, — розробляти напрями земельної політики держави. За п'ятнадцять років його фахівці підготували Земельний кодекс і ще близько сорока законів, які регулюють земельні відносини. Нині цей процес триває. Можливо, його варто було б активізувати, але нинішня постанова Кабміну відкидає відомство на кілька років назад.

      На початку 2000-х років ухвалили адміністративне нововведення, коли Комітет із земельних ресурсів при вирішенні питань державної ваги представляв свої інтереси через міністра екології. Разом, до речі, з комітетами лісового та водного господарств. Та практика показала, що такий підхід аж ніяк не є оптимальним, ефективність роботи знизилася, і від цієї ідеї відмовилися.

      З приходом Прем'єра Віктора Януковича та міністра охорони навколишнього природного середовища Василя Джарти провальний експеримент вирішили повторити. При цьому уряд пішов значно далі за своїх попередників, і комітет підпорядкували міністерству не лише з метою координації, а й управління.

      Водні та лісові ресурси поки що залишили у спокої — для «регіоналів» вони не такі цікаві.

Еталон донецької міри та ваги

      Міністерство юстиції, як завжди доступно, пояснило людям хто є «ху»: агентство, на відміну від комітету, — це не самостійний орган, а всього лише структурний підрозділ — на кшталт департаменту або управління. А положення про новостворений орган остаточно розбиває будь-які ілюзії — усіх керівників, у тому числі обласних та районних, призначають тільки з відома міністра екології.

      За якими критеріями будуть підбирати фахівців на місцях, здогадатися неважко — за такими, як у центральному апараті. Тож мине півроку-рік, і фахова структура перетвориться на партійні осередки. І будь-яку, навіть найбезглуздішу, вказівку виконуватимуть чітко і якісно. Адже підхід «Пацан сказав — пацан виконав» за такої ситуації завжди є мірилом успішної роботи.

      У своєму прагненні оточити неподілену землю тільки перевіреними кадрами Кабмін навіть порушив закони. Скажімо, Земельний кодекс та закон про державний контроль за використанням та охороною земель передбачають, що регулювати, перевіряти, моніторити землі має Держкомзем. Постанова від 4 квітня переносить ці повноваження на міністерство охорони навколишнього природного середовища без жодних умов. Слухняна більшість у Верховній Раді, ми навіть не сумніваємося, підтримала би таку пропозицію, якби її озвучив навіть помічник партійного лідера — і тоді ситуація увійшла б у правові рамки. Але таку «дрібницю» навіть не ставили на голосування — мабуть, вважали, що вся українська земля і без цього належить переможцеві на правах контрибуції.

      Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, по суті, передає усю владу над землею міністерству, яким керує Василь Джарти. Завдання — поділити — видається простим лише на перший погляд. Ми навіть не сумніваємося, що потенціал цього відомства дозволить встановити межі на більшості земельних ділянок, але якими будуть наслідки для усіх нас?!!

  • І хліб, і до хліба

    Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>

  • Японський трактор у лізинг

    Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>

  • Аграрна арифметика

    Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>

  • Наша риба впіймала шхуну

    Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>

  • Росіяни хочуть солі?..

    Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>