«Хочу великими жирними лiтерами написати: силового варіанта в Україні не буде»

Віктор Ющенко — про те, як було прийняте рішення про розпуск ВР

      За словами Президента, до підписання указу про дострокове припинення повноважень Верховної Ради його спонукало позачергове засідання парламенту. Глава держави розповів, що 2 квітня, після «безрезультатних» консультацій з керівництвом Верховної Ради й лідерами фракцій, кілька разів розмовляв із Головою ВР Олександром Морозом. І попередив його, що є три варіанти виходу з кризи: досягнення порозуміння всіх сил у стінах парламенту, саморозпуск ВР або підписання указу про її розпуск Президентом.

      «Розуміючи, що бажаним для того моменту є варіант проведення пакетних змін, ми розпрощалися. А о пів на восьму вечора я дізнаюся про те, що Голова Верховної Ради скликає позачергове засідання», — сказав Ющенко. Після цього Президент, за його словами, п'ять-шість разів телефонував Морозові. «Голова Верховної Ради мені сказав, що він проводить позачергове засідання з метою інформування парламенту [про результати консультацій у Президента]. А через 15 хвилин я дізнаюся, що готуються проекти рішень». І серед них — проект постанови про відновлення старого складу ЦВК на чолі з Сергієм Ківаловим. Зателефонувавши спікерові за п'ять хвилин дев'ята, Ющенко сказав йому «останню фразу»: «Олександре Олександровичу, тоді ви чиніть так, як велить ваша совість, я буду чинити так, як того вимагає від мене Конституція. О 9-й вечора я підписав указ про розпуск парламенту...

      Цим рішенням я не ставлю за мету досягти якихось політичних цілей під час дострокових виборів. Моя мета — утвердити верховенство прав громадян і верховенство Конституції».

Про прохання коаліції призупинити дію указу до рішення Конституційного Суду

      «На такий крок я не піду. Указ Президента чинний, і я не хотів би, щоб Україна звикала до такої традиції, коли укази Президента може змінити чи Феодосійський, чи Артемівський суд, чи прохання уряду. Указ — це акт вищого правового рівня, він має виконуватися. А люди, які ігнорують або не виконують такі акти, через активні дії Генпрокуратури будуть приведені до відповідності закону. Іншої реакції не буде».

Про те, чи справді рішення про розпуск ВР було ухвалене в обмін на домовленість із Тимошенко щодо скасування політреформи

      «Рішення, пов'язані з позбавленням повноважень Верховної Ради V скликання, належать винятково Президенту. Воно свідоме, я несу за нього персональну відповідальність і гаряче хочу донести до вас букву й дух цього документа. І ніяких закулісних домовленостей при цьому не велося».

Про пропозицію коаліції провести одночасні дострокові вибори ВР і Президента

      «Я ні на які шантажі не піду. Я сумлінний громадянин і виконую обов'язок Президента в рамках чинної Конституції. А вона дає тільки чотири випадки дострокового припинення Президента. Я живий, здоров'я дозволяє мені виконувати обов'язки, у відставку я не подавав і не подам. Четверте — це імпічмент за зраду інтересів країни. Я Україну не зраджував і законів не порушував — це парламент порушив конституційні норми.

Про дату дострокових виборів

      «Так, строки проведення виборів — це те питання, щодо якого можна проводити переговори. Є норма Конституції, яку я мусив виписати у своєму указі — Основний закон дає Президентові тільки 60 днів на призначення дати дострокових виборів. У мене не було іншого вибору, але я розумію, що календарні плани проведення виборів не дають змоги провести їх у такий короткий час. Тому якщо є політичні способи вирішити цей конфлікт, треба це робити. Обов'язок політиків — застосувати свою політичну майстерність для розв'язання конфлікту».

Про дії Президента в разі, якщо рішення КС буде негативним щодо його указу

      «Сьогодні акценти треба робити не на це. Якщо ми хочемо вийти з цієї ситуації не зі змаганням упертості, а з думою про Україну, треба шукати політичний компроміс. Дострокові вибори — це чистилище, яке повинні пройти політичні сили. Те, що відбулося в парламенті, коли коаліцію почали формувати неконституційним шляхом, зобов'язує нас зробити уроки. Це — демократія. Тому зараз не треба говорити про нюанси — КС, ЦВК тощо, бо це значно менш важливо, ніж вихід із кризи.

      Я закликаю Конституційний Суд до розуміння того, що їхнє рішення є принциповим не для двох Вікторів, а для 48 мільйонів української нації. Корупція не повинна торкатися будь-яких ознак роботи КС. Будьте мужніми, як був мужнім Верховний Суд, коли приймав два роки тому абсолютно доленосне питання для України».

Про заяву Азарова щодо економічних катаклізмів у разі продовження політичної кризи

      «Це безглузді, безвідповідальні заяви, які мають за мету політичний тиск на громадськість. Нічого подібного не трапиться. Не ця влада, як вона заявляє, зробила істинний прорив в економіці. Україна шiсть років розвивається по висхідній, і те, що ВВП є найвищим у Східній Європі — це макроекономічна тенденція, яка не залежить від шести—семи місяців чиєїсь роботи. А от те, що не компенсовані мільярди ПДВ, що відбувається нечесна приватизація — оце вже «заслуга» й результат.

      Я попросив би уряд не перекладати з хворої голови на здорову. Економіка збалансована, валютний ринок збалансований, усе розвивається стабільно.

      Так, фондовий ринок зреагував на ті негаразди, які є. Але підкреслюю: негаразди ці не в указі Президента — він є лише наслідковим, а в кризі у парламенті, яка ігнорувала українські закони».

Про «жахалки» коаліції щодо приведення військ у підвищену бойову готовність

      «Те, що вони кажуть, — це виняткова брехня. Ніякої підвищеної боєготовності, ніякого надзвичайного стану не вводилось, не введено і не буде введено. Як Головнокомандувач, я щодня проводжу наради з військовим керівництвом і наголошую, що армія поза політикою. Я дав дозвіл міністру оборони на інспектування частин Збройних сил тими групами депутатів, які не можуть стримати своїх емоцій, і готовий запропонувати це саме зробити журналістам. Я хотів би, щоб ми раз і назавжди зняли це питання.

      Хочу великими жирними лiтерами написати: силового варіанта в Україні не буде. Ми — країна в центрі Європи, яка живе демократичними цінностями. Я нещодавно був на тренуваннях «Альфи», і мені приємно сказати, що я пишаюся цими хлопцями, які ніколи не будуть задіяні в протистоянні зі своїм народом і ніколи не виступлять проти своєї нації».

Про те, чи стане Ющенко на сцені поруч із опозицією

      «Президент не є опозиція. Я розумію, що переді мною знаходяться дві сили, які з дуже багатьох питань мають протилежні позиції. Це не просто арифметичне протиставлення — за цими силами стоїть нація. 52 на 48 — це виклик: як сформувати такі основи національної політики, які б об'єднали людей? І, як Президент, я робитиму все для того, аби ми мали політичні сили, які могли б пропонувати спільні національні пріоритети. А якщо говорити про мої особисті симпатії, то вони завжди будуть винятково на боці демократичних сил.

Про потребу оновлення в «Нашій Україні»

      «Президент не займається формуванням списків. Але я переконаний, що список «Нашої України» має бути радикально оновлений. Там повинні бути особи, яких суспільство сприймає на ура, розуміє, підтримує і яким довіряє. І я про це вже не раз говорив на зустрічі з колегами з «НУ».

Про залучення міжнародних посередників для розв'язання політичного конфлікту

      «Я не виключаю такої можливості. Але ситуація зараз не така, як два роки тому. У 2004 році з нами ніхто не хотів говорити — Президент утікав, Прем'єр утікав, політичні сили не приходили на зустрічі. Залучити владу до переговорів без посередників не вдавалося.

      Сьогодні ж я повністю відкритий для переговорного процесу, щодня зустрічаюся й розмовляю з різними політичними силами, із керівниками різних рівнів. Президент буде максимально задіяний у врегулюванні політичного конфлікту. Я дуже вдячний усім міжнародним сторонам, які вже сьогодні готові допомогти врегулюванню політичного конфлікту в Україні. Але, на мій погляд, найефективніше буде використати їхнє посередництво тоді, коли вже будуть зняті всі правові питання й треба буде ухвалювати політичне рішення».

Віктор Ющенко — про демонстрантів-2007:

      — Я сьогодні виїжджаю на роботу — стоять біля моєї оселі чотири хлопчики, тримають прапор Партії регіонів. Я їх питаю: хто ви такі й хто вас послав — мені ж треба якось прочитати, що вони там тримають, дізнатися, чого вимагають. А вони кажуть: «Не знаємо, хто послав, але надвечір обіцяли по 100 гривень заплатити».

      Так створюють ілюзію народної позиції. І це так ми виховуємо політичні цінності?!