Чи є у фармакології альтернатива?

      Нещодавно в кількох університетах Великої Британії почали видавати дипломи бакалавра (bachelor of science, BSc) в галузі так званої альтернативної медицини, зокрема гомеопатії. І одразу вчені від офіційної науки забили на сполох. На їхню думку, таким чином до справжньої науки формально прирівнюється діяльність, яка «імітує науку», але не має з нею нічого спільного. Ця ситуація, що склалася, обговорюється на сторінках останнього видання журналу Nature. «Наукові ступені без науки» — так згадане видання окреслює науковий конфлікт, що виник між традиційною і «нетрадиційною» медичною наукою.

      Гомеопатія як окремий напрям була заснована німецьким лікарем Самуелем Ганеманом (1755—1843). Критики гомеопатії ще за життя Ганемана, тобто, починаючи з першої половини ХІХ століття, вказували, що її засади, зокрема принцип «подібне лікують подібним», належать до галузі міфології і не мають ніякого наукового підгрунтя. Офіційна медицина закидає гомеопатам, що вони ніколи не прагнули з’ясувати механізм дії тих або інших речовин на процеси, що відбуваються в організмі. І що практика використання ними дуже малих доз є такою, що після величезної кількості розведень у порції ліків може взагалі не виявитися жодної молекули лікувальної речовини. Тобто реально все зводиться лише до психотерапевтичного ефекту прийому плацебо — фізіологічно нейтральної речовини, яка не має якогось відчутного впливу на організм.

      Гомеопати, натомість, стверджують, що «кінські» дози хімічних препаратів є виправданими лише у певних випадках, зокрема в період гострого запального процесу. Що ж до хронічних захворювань, то продовження їх лікування фармакологічними препаратами часто призводить лише до низки побічних ефектів, але аж ніяк не до виліковування. Тому гомеопатія рекомендується у випадках, коли хімічні препарати є неефективними або ж до них є серйозні протипоказання.

      Чим же гомеопатія відрізняється від традиційної медицини на практиці? Насамперед кількома принципами. По-перше, вона розглядає людину як єдину нероздільну систему, по-друге, зцілює тіло і душу одночасно, а по-третє, лікує саму причину виникнення захворювання. Гомеопати визнають, що їхні ліки не знешкоджують шкідливі бактерії і віруси, але при цьому вони активізують власні захисні сили організму людини.

      На сьогодні в європейських країнах такий метод лікування, як гомеопатія, попри очевидний поступ традиційної медицини, продовжує бути актуальним. Так, наприклад, у Нідерландах 47 відсотків практикуючих лікарів використовують нетрадиційні методи лікування, причому у 40 відсотках випадків — саме гомеопатію. У Франції до таких методів терапії вдаються 26 відсотків лікарів, у Великобританії — 37 відсотків. При цьому 75 відсотків практикуючих лікарів в Англії хочуть, щоб нетрадиційна медицина стала доступною для національної системи охорони здоров'я, насамперед акупунктура і гомеопатія.