Пенсія — не подарунок,

04.04.2007
Пенсія — не подарунок,

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

      Того дня в Білопільському управлінні Пенсійного фонду України зібралися старшокласники. День відкритих дверей пропонував їм своєрідний відкритий урок на тему нібито віддалену — пенсійної реформи. Виходячи після «уроку», один з учнів сказав: «Оце нарешті поясню вдома, як діду що нараховують. А то він ніяк не розбереться».

      Розібратися справді складно. Отже, встигнути за всіма змінами, що відбуваються у пенсійній галузі, непросто. Але важливо пояснити головне: вже відійшло поняття пенсійного забезпечення — прийшло поняття пенсійного страхування. І скільки років не нараховує трудовий стаж людини, він тепер дає лише право на пенсію. А сума її залежить від іншого стажу — стажу пенсійного страхування, тобто того страхового внеску, який робить кожен на свій персоніфікований рахунок.

      — Це була перша зустріч зі школярами, — говорить начальник Бiлопiльського управлiння Пенсiйного фонду Микола Щербак. — Завданням було через дітей дійти до свідомості батьків і розтлумачити, наскільки їхня майбутня пенсія залежить від них самих сьогодні, поки вони працюють.

      Для Білопільського району ця тема актуальна. Тут із 31 тисячі працездатного населення працює лише 9 тисяч. На них припадає понад вісімнадцять із половиною тисяч пенсіонерів. Тобто кожен працюючий «утримує» двох пенсіонерів. Звичайно, це не найскладніший у цьому відношенні район Сумської області. Є райони, розповідає заступник начальника Головного управління ПФУ в Сумській області Олена Савісько, де на працюючого припадає по п'ять чи й сім пенсіонерів. Але чи реально ті непрацюючі не працюють? Ні, йдеться про тіньові заробітки, з яких не йдуть відрахування до Пенсійного фонду. Здавалося б: зручно — отримуєш конверта, а податки не сплачуєш. І ніби не проблема конкретного працюючого білопільця, що Білопільський район щомісяця виплачує вісім мільйонів двісті шістдесят тисяч пенсії, а збирає пенсійних внесків лише півтора мільйона. Тобто район залежить від дотацій. Хай собі, каже сьогоднішній працівник, ховаючи свого конверта. Але ж з нього нічого не відраховано і до його особистого рахунку. Сьогодні, аби зараховувався страховий стаж, потрібно, аби щомісяця за людину було сплачено 134,80 гривні. Не сплачено? Стаж не зараховується. Тому бувають ситуації, коли людям за рік роботи нараховується менше місяця страхового стажу.

      Загалом дні відкритих дверей у своїх підрозділах Головне управління ПФУ Сумщини почало проводити минулого року. Тут мешканцi Сум стали піонерами — такі заходи досі не проводили в Україні. Вже традиційними стали і дні Пенсійного фонду на місцях. Тридцять вісім виїздів зроблено минулого року в райони, містечка, села, окремі трудові колективи. Запитань виникає дуже багато.

      «В одному селі, — пригадує Іван Плиска, старший iнспектор Головного управлiння ПФУ в Сумськiй областi, — ми вели прийом у сільському клубі. Зима, на стінах іній в долоню, бо не опалювалося давно. А набилося в приміщення чоловік триста, і всім треба щось пояснити... Дивимося на ту бабусю: прийшла в такий холод у високих калошах, на якусь шкарпетку одягнених, — теж питання має... Інший спогад: жіночка вже літня попросила зробити індивідуальний перерахунок пенсії — були там проблеми. Ми зробили, і виявилося, що їй треба дорахувати більше двадцяти гривень. Повідомили, а вона — в сльози. Потім заспокоїлася й говорить: якщо пенсія більша, то купить тепер собі босоніжки на високому каблуку. Це ж вона про них скільки мріяла...

      Пенсійні проблеми — справді житейські й невідворотні для кожного з нас. За ними іноді цілі історії, трагедії. Часто — від нерозберихи минулих років. Ще частіше — від незнання людей. Сьогодні без таких знань просто не обійтися.

      «Ми проводимо такі зустрічі, заходи, щоб знайти людей, які поширюватимуть далі наші ідеї, породжуватимуть такі собі вторинні хвилі роз'яснень, — говорить Олена Савісько. — Поступово відбуватимуться зміни в свідомості, а потім — і у практиці нашого життя». До речі, після того як почали проводити дні Пенсійного фонду, на кінець року виявили, що потік письмових та усних звернень до управління скоротився на дев'ятнадцять відсотків. А це немало.

      Наступні зустрічі пенсійників з людьми в різних районах уже сплановані. Головне зараз — роз'яснювати, вважає начальник Головного управління Лілія Машкіна. Кожна людина має знати, що вона реально щомісяця або додає до своєї майбутньої пенсії, або її зменшує. Саме так — через розуміння — і може здійснитися реформа. І пенсійна, і, власне, будь-яка інша.