Птахам гроші не потрібні. Правильно, орли?

      Схоже, вугільні проблеми ще довго залишатимуться сізіфовим каменем для всіх, хто намагатиметься підняти його догори. Методів, аби перетворити шахтарський край у безпечний для життя регіон, самі луганчани пропонують чимало. Втім переважна більшість — це пропозиції на кшталт ухвалення Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Президент Віктор Ющенко на нараді з питань вугільної галузі попросив конкретно сформулювати завдання: що має зробити Президент, що уряд і що парламент. Але чиновники все одно говорили про власні досягнення.

Міністр сказав не все

      Якщо вірити міністрові Мінвуглепрому Сергію Тулубу, то після руйнівних дій попередників йому в історично стислий термін вдалося не лише зупинити падіння галузі в прірву, але й перетворити це падіння мало не на тріумфальний злет. Щоправда, якась дивна в нього виходить реформа: з структури державних підприємств (колишні холдингові компанії, а до того — виробничі об’єднання) виділені транспортні підрозділи. З огляду на хизування міністра успіхами в розподілі побутового палива, подібна реформа виглядає дещо дивною. Якщо раніше директор просто наказував начальнику АТП підігнати вантажівки та розвезти по домівках вугілля, то тепер він має заключати з колишнім підлеглим комерційну угоду? А що, як у того вже «накльовується» вигідний контракт із зовсім іншим клієнтом?..

      Ще в структурі міністерства створено окрему компанію «Укрвуглевторзбагачення», яка займатиметься переробкою так званих шламів — відстійників, де десятиліттями накопичувалися відходи вуглезбагачування. Причому до складу нового об’єднання передано державні вуглезбагачувальні фабрики. Нащо ж так «розкуркулювати» існуючі державні підприємства, міністр пояснювати не став — він усе більше про успіхи та про конструктивну співпрацю з обласними держадміністраціями.

      Голова Луганської ОДА Олександр Антипов намалював картину, що відрізнялася від райдужної Тулубової. «Нагальні потреби галузі становлять 1 млрд. 650 млн. грн., — заявив пан Антипов. — Міністерство затвердило лише 570 млн. Фактично отримано за 2 місяці лише 26 млн. У зв’язку з цим виникла серйозна небезпека з введенням нових лав у ДП «Луганськвугілля», «Антрацит». А наслідок цього вже відчув на собі колектив «Ровенькиантрациту», що погано працював у 4-му кварталі минулого року. За два місяці до плану не додано 147 тис. тонн вугілля і на 300 тис. тонн зменшено видобуток вугілля в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Але це ж уперше за 20 років роботи трудового колективу!

      Натякаючи на помилки, а то й на прямі злочини (Тулуб нарахував фінансових порушень у галузі на 324 млн. грн., однак не заїкнувся про жодну кримінальну справу) своїх попередників, міністр якось забув згадати, що, по-перше, «помаранчеві» практично нікого з вугільних «генералів» не змінили, тобто підприємствами продовжувала керувати стара гвардія, частину якої призначав сам Сергій Борисович, коли очолював Мінвуглепром ще в уряді Пустовойтенка. А по-друге — що «помаранчевим» довелося приймати галузь у геть розбалансованому стані після януковичевої «рехворми», коли була створена п’ятиланкова структура управління галуззю.

      Сьогодні «донецькі» знову пробують відтворити щось подібне — на що Антипов зазначив: «Вважаємо, що існуюча до 2007 року структура «шахта—державне підприємство—міністерство є найбільш оптимальною. Створення надміру великих об’єднань, які включають понад 20 шахт і управлінських надбудов, тобто вугільні концерни, національні компанії призвели до погіршення рівня управління як первинними ланками, так і галуззю в цілому, це також знижує інвестиційну привабливість шахт і діючих вуглевидобувних об’єднань. А заодно підвищується собівартість вугільної продукції внаслідок зростання послуг, перевезення та збагачення вугілля. Ціни на транспортування вже збільшилися на 60 відсотків»...

Грошей навіть не чекайте!

      Якщо ж додати до змальованої обласним керманичем ситуації окремі «штрихи», нанесені міськими головами шахтарських Свердловська та Первомайська (які, слід зазначити, слова поганого не сказали ні про уряд, ні персонально про міністра Тулуба), може здатися, що нинішня виконавча влада в державі крокує надто швидко, але не зовсім у тому напрямку, якого потребує вугільна галузь країни. Чи це стосується лише Луганщини? Яка, між іншим, сьогодні вже видобуває 46% всього українського вугілля.

      Проводити детальне дослідження ситуації на Донеччині не було часу, але зателефонував до друзів у Добропіллі. Там — одне з найкращих вугільних об’єднань області. «За лютий виплатили шахтарям лише половину зарплати. Авансу не передбачається», — повідомили. Уперше за останні років п’ять, між іншим. На одній з шахт ДП відкрили нову лаву, але все ніяк не дадуть ладу техніці — купувати довелося в якихось посередників.

      З того, що почув Президент, належить зробити стратегічні висновки — хоча й непросте це завдання.