Етика, як і Схід, — справа тонка

25.12.2003
Етика, як і Схід, — справа тонка

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

      Сьогодні нашу етику визначає життя в межах району. Тому кодекси, звичайно,  — річ корисна, але треба враховувати реалії», — відверто сказала журналістка з районної комунальної газети при обговоренні Кодексу журналістської етики Сумщини. Справді, етичний кодекс фаху досить часто може не збігатися з  місцевим  чи містечковим уcтроєм. А як же думка начальства; а як же нюанси життя місцевих «великих», про які знають всі, але обговорюють все на тій же кухні; як звичка місцевих ЗМІ дослухатися до того, що скажуть «керівні й спрямовуючі»? Не врахуєш — не вживешся...

      Треба зазначити, що на засідання «круглого столу» з обговорення проблем журналістської етики та пропонованого кодексу представників комунальних видань прибуло зовсім мало — одиниці. Хоча запрошували представників усіх ЗМІ, що працюють в області. До речі, проект кодексу спочатку мав часову прив'язку: визнати його пропонувалося на час президентських виборів. І саме від представників комунальних газет надійшла інша пропозиція —  зробити кодекс постійним, а не тимчасовим. Важко сказати, чим це було викликано: турботою про загальний стан журналістської етики чи бажанням не акцентувати на словосполученні «президентські вибори», такому болючому для «комунальників». Бо кодекс кодексом і самоконтроль спільноти журналістів — самоконтролем, а існує «кодекс» телефонного права, «темників», фінансових важелів тиску на ЗМІ та інших методик, доволі успішно відпрацьованих на вітчизняних теренах.

      Між тим, як свідчить опитування сумської громадської організації Центр досліджень регіональної політики (опитано 480 чоловік віком від 18 до 65 років), серед загроз чесним демократичним виборам в Україні  є і нерівність доступу кандидатів до ЗМІ — 22,4 відсотка опитаних, і наявність політичної цензури у ЗМІ — 18 відсотків. Звичайно, ці відсотки не порівняти з рейтингом основних загроз, які визначаються сумчанами. А на першому місці тут: втручання влади у виборчий процес — 56, 8 відсотка; фальсифікація результатів виборів — 53,6 відсотка; адміністративний тиск на виборців — 48,8 відсотка; підкуп виборців — 39,6 відсотка... Втім давайте визнаємо, якби про всі ці «найретинговіші» проблеми відверто говорилося в ЗМІ, то навряд чи вони б становили такі загрози.

      Зрештою, учасники «круглого столу» в Сумах згодилися з тим, аби кодекс не обмежувався часом виборів, а був загальним. Пристали на це й ініціатори прийняття такого кодексу. А стали ними не журналісти, а громадські організації області: вже названий Центр досліджень регіональної політики, Сумське міське відділення Комітету виборців України та обласний Комітет молодіжних організацій. Чи варто вважати це парадоксом? Мабуть, ні. Бо ж багатьом  журналістам, які змушені визнавати «кодекси місцевої моралі», не на часі замислюватися над справжніми етичними нормами: коли доводиться вибирати між порядністю та зарплатою, більшість сьогодні вибере друге, — треба жити й виживати! Хоча, зрозуміло, є частина пишучих, які вже так звикли дихати в унісон подиху влади — рівний він чи не рівний, — що інакше просто й не мислять.  Може, тому у згадуваному вже опитуванні на запитання «Хто може захистити ваші права в разі їх порушення?» лише 6,8 відсотка назвали ЗМІ. Втім міліції у цьому рейтингу віддали голос лише шість відсотків опитаних. Половина людей розраховують винятково на себе, а понад дванадцять відсотків думають, що їх взагалі ніхто не захистить.

      А хто захистить  журналістів? Питання складне. Як зійшлися на думці учасники «круглого столу», підписання етичного кодексу може стати одним із методів такого захисту, хай і винятково моральним. Принаймні це має гарантувати контроль журналістського загалу за випадками тиску на ЗМІ та гласність у разі, якщо видання, студію чи окремого журналіста змушують до порушень підписаного ним кодексу.

      Складено Кодекс журналістської етики Сумщини на основі  подібних документів, що приймалися досі у світі. Починаючи з Хартії обов'язків французьких журналістів, ухваленої ще 1918 року, в якій, зокрема, було записано, що звання журналіста гідні лише ті, хто бере на себе відповідальність за все написане ними і визнає право на оцінку своєї діяльності тільки колегами та громадськістю. На відміну від існуючого нині права представників влади оцінювати та керувати роботою ЗМІ.

      Кодекс журналістів області, до речі, як стверджують організатори «круглого столу», перший подібний для областей України, підписали одинадцять редакторів — за свої колективи та одинадцять окремих журналістів. Документ відкритий для підписання. А за дотриманням його стежитиме координаційна рада, обрана на засіданні. Хоча відразу варто зауважити, що для успішної реалізації засад Кодексу журналістської етики необхідно, аби дотримувалися  професійні чи хоча б загальнолюдські етичні норми чиновниками, правоохоронцями, народними обранцями різних рівнів та всіма тими, від кого залежить доля хоча б десяти людей, не говорячи  про народ.

  • 900 мільйонів гривень за півсотні доларів

    Судовими справами з приводу фінансових махінацій та ухилення від сплати податків нікого не здивуєш. Проте справа, про яку йтиметься тут, є унікальною. Феноменальнiсть полягає у тому, що особи, які бажали досягти своєї мети, а це ухилення від сплати податків, відтак, і обкрадання сумлінних платників, не просто не сплачували таких податків, а ще й заручилися на такі дії рішеннями різних судів. Така судова підтримка могла виникнути з декількох причин. Аби докладно розібратись у вітчизняному податковому законодавстві, треба мати багато здібностей та не одну вищу освіту. Але якщо це все ж таки вдалося, то можна віднайти такі лазівки, щоб і вовки були ситі (спритні підприємці отримували прибутки), і вівці майже цілі (усе робиться із дотриманням законів). >>

  • «Вогняна вода» та супутні товари

    Податківці, виявляється, теж люблять горілку. Так, на Волині податківці зробили оперативну закупiвлю горілки майже на сім тисяч гривень в одному з магазинів Луцька. Це було зроблено для того, аби визначити достовірність марок акцизного збору, якість горілки, метод продажу. Закуплені пляшки слідчі віддали на експертизу. Згідно з довідкою, яку надали експерти податківцям, зазначалося, що рідина являє собою водно-спиртову суміш, виготовлену з недоброякісної сировини, що становить загрозу життю та здоров’ю людей. >>

  • Міняй, та державу не «кидай»!

    Якось громадянин Львова вирішив відкрити власний обмінний пункт валюти. Нічого дивного, якби не одне «але»: готівкову валюту львів'янин видавав в обмін на неіснуючі товари та послуги, що мовою податківців називається незаконною конвертацією. Як пояснив «УМ» начальник слідчого відділу ПМ ДПА у Львівській області Василь Кундик, справа почалася 2002 року, коли молодик створив злочинну організацію в кількості десяти осіб, з допомогою яких відкрив мережу з дев'яти приватних підприємств. Мережа ПП призначалась для конвертації безготівкових грошей. >>

  • Мінне поле чи законодавче?

    Не через відсутність інших подій, а через вперте бажання декого зробити сьогоднішній і без того вельми складний стан української журналістики ще складнішим, ми змушені вкотре повертатися до одних і тих самих тем. Зокрема, до окремих статей Цивільного кодексу України, про який на сторінках «УМ» писала вже неодноразово. Отже, Цивільний кодекс України і дві його найбільш «визначні статті» — 277-ма та 302-га... Нагадаємо, перша із цих статей передбачає, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, а друга — що офіційні заяви посадових, службових осіб є достовірними. >>

  • П'ятірка вбивць — «п'ятірка» за слідство?

    Як хотілось би позбутися сарказму і повідомити цю новину з кількома знаками оклику: Генеральна прокуратура завершила слідство у справі Александрова. Генеральна прокуратура готова висунути обвинувачення п'ятьом особам, які виявилися причетними (згідно з висновками ГП) до вбивства директора телерадіокомпанії ТОР Ігоря Александрова. Таким є текст офіційного повідомлення від ГП, що надійшло на адресу «України молодої». >>

  • Хто платить гроші, той і замовляє піар

    Зовсім нещодавно «Україна молода» писала про нараду керівників державних ЗМІ, проведену в Житомирі й «освячену» присутністю на ній Прем'єра Віктора Януковича. Попри весь антураж (словесний — передусім), який мав довести незаангажованість цієї зустрічі й готовність її учасників вільно та невимушено обмінюватись думками, було очевидно, що представники місцевих державних ЗМІ й очі бояться підвести на чиновників від виконавчої влади, котрі є для них уособленням і шматка хліба, густо змазаного маслом, і гнівної руки, що у неслухів цей хліб запросто відбере. Тому у цієї категорії українських мас-медіа, на превеликий жаль, є здебільшого одна-єдина думка про все, що відбувається в області (варіант: районі), де судилося бути започаткованим тому чи іншому виданню. Причому ця думка навіть не є думкою власне журналістського колективу, вона зазвичай належить котромусь з представників влади — «губернатору» абощо, словом, тому, хто є «хазяїном» регіону, а відтак — і його преси. >>