Лист потенційного інвестора

25.12.2003

Знайомство

      З історією авіакомпанії «Національні авіалінії України» останнім часом нас, пересічних громадян, знайомлять дещо дивно... Зокрема, інтернет-видання «Україна кримінальна», яке уважно слідкує за перебігом подій навколо ВАТ «АК НАУ». І не просто слідкує, а й намагається робити якісь висновки щодо «темних сторін» бізнесу окремих компаній, що намагаються своїми інвестиційними проектами підтримати, а у випадку з «Національними авіалініями України» — відродити дієздатність досить потужної в недавньому минулому авіаційної компанії.

      Так, автора статті в «УК» пана Доброхотова дуже хвилює питання про те, хто ж очолить «АК НАУ»? На мою думку, питання варто поставити дещо інакше: коли ж зрештою знайдеться хазяїн, котрому буде небайдужа доля як авіаційного підприємства та його працівників, так і стан справ у авіації України в цілому? І що заважає процесу реструктуризації ВАТ «АК НАУ», якщо є постанови, прийняті на найвищому рівні, розроблено програми і знайшлися бажаючі взяти участь у реструктуризації інвестори? У зазначеній статті А. Доброхотова історія ВАТ «АК НАУ» висвітлена, на жаль, дещо однобоко.

      Такого висновку дійти неважко, якщо ти сам є часткою цієї історії. Підприємство, яке я маю честь очолювати, має великий досвід виконання всіх видів аерозйомок, відповідні сертифікати та дозволи, сучасні технології й технічні засоби для їх виконання. Крім цього, ми виконуємо всі види авіаційних робіт уже понад 8 років. Думаю, буде очевидним те, що у фахівців такого рівня виникла зацікавленість у розширенні можливостей на ринку надання авіаційних послуг.

      Після того, як Фонд державного майна України вже тричі виставляв на торги пакет акцій ВАТ «АК НАУ», і оскільки ці торги закінчувались безрезультатно, рішення правління ВАТ «АС» було таке: взяти участь у вирішенні питання реструктуризації ВАТ «АК НАУ», виділивши його структурний підрозділ з виконання аерозйомок в окреме підприємство у формі закритого акціонерного товариства. Аби заявити про себе як про потенційного інвестора, я надіслав листи до Кабінету Міністрів України та до Фонду державного майна України, виклавши свою програму участі в реструктуризації «НАУ».

      Досвід нашого підприємства та можливості новостворюваного підприємства значно підвищать продуктивність і конкурентну спроможність у цьому виді авіаційних робіт. Для цього є всі складові: технічні засоби, кваліфікований персонал, відсутність нині конкуренції у наданні подібного виду послуг на ринку, фінансові можливості інвестора. Останнє гарантує ефективну діяльність новостворюваного підприємства, що, в свою чергу, дасть можливість значною мірою погасити борги ВАТ «АК НАУ» із заробітної плати перед працівниками, кредиторами та з платежів у державний бюджет. Рішення прийняте, дозвіл взяти участь у процесі реструктуризації ВАТ «АК НАУ» отриманий. Робота розпочалась.

      Гадаю, варто дещо пояснити. Спочатку ту саму програму виокремлення  зi складу «НАУ» аерофотографічного підрозділу в свій час планувало здійснити аерокосмічне агентство «Магеллан».

      Воно розраховувало таким чином одержати доступ принаймні до «НАУ». «Магеллан» вів тоді пошуки зацікавленого в її проекті інвестора, але знайшлов його тільки через два роки, а саме наше підприємство. Ми уклали угоду про спільну діяльність, завдяки чому вдалося встановити на літаку Ан-30 № 30036 комплекс аерофотознімального обладнання та підготувати його до експлуатації.

      Тепер ми підійшли ще до однієї історії...

Ан-30 з бортовим номером 30036

      Коротка довідка: аерофотознімальний літак створений на базі відомого пасажирського літака Ан-24. Основне призначення — виконання топографічної аерофотозйомки. Ан-30 зберіг та примножив усі позитивні характеристики пасажирського літака Ан-24. Відмінні льотні якості, надійність конструкції, економічність, більш потужні двигуни, збільшений запас палива та простота технічного обслуговування забезпечили літаку широке визнання.

      Через деякий час обладнаний літак був проданий американській фірмі «Ексопорт Лтд», яка уклала угоду про довгострокову оренду цього повітряного судна з ВАТ «АС». Щодо придбання літака Ан-30 нерезидентом (компанією «Ексопорт ЛТД») та його експлуатації нашою компанією на правах довгострокової оренди, то сторони дотримуються чинного законодавства України. Адже літають і в нашій Україні їхні «Боїнги»...

      Увесь час, поки навколо «багатостраждального» Ан-30 з бортовим номером 30036 тривали господарські спори, він знаходився на стоянці в аеропорту «Жуляни», був розграбований, звичайно ж, невідомими особами. Аби його повністю відновити (після того, як наше підприємство взяло повітряне судно в оренду), нам треба було тільки для доукомплектації його обладнанням витратити власних коштів у сумі 28 тисяч доларів. Загальна ж сума, що була витрачена на капітальний ремонт літака, на збільшення призначених строків служби до 35 років, становить 320 тисяч доларів. Ми уклали договори з ДП «Завод 410 Цивільної авіації» на виконання капітального ремонту з АНТК ім. Антонова — на проведення робіт з оцінки технічного стану Ан-30. Як результат — літак Ан-30 повністю готовий до експлуатації до 2010 року.

Яку мету ставило перед собою ВАТ «АС»?

      По-перше, підготувавши літак до експлуатації й створивши таку структуру, як аерофотознімальне підприємство, заповнюється прогалина на ринку авіаційних послуг, бо аерофотозйомка користується попитом, але надається в недостатніх обсягах. По-друге, кошти, отримані від надання цих послуг, допоможуть вирішити багато проблем ВАТ «АК НАУ». Зрештою, ефективна діяльність новоствореного підприємства приносить прибуток підприємству, і як результат — відрахування в бюджет.

      Змалювавши ситуацію, у мене складається враження, що перепон з боку самого зацікавленого суб'єкта, а саме ВАТ «АК НАУ» в особі голови правління пана Мартиненка, не повинно бути. Ми проводимо конструктивний діалог, але... щось або хтось заважає правлінню ВАТ «АК НАУ», яке має вагомі причини в реструктуризації свого підприємства, іти на контакт з інвестором в особі ВАТ «АС».

      Відсутність логіки у вчинках голови правління «НАУ» наводить на думку про якусь «таємну силу», що заважає прийняти рішення на користь вигідної справи, на користь працівників свого ж підприємства.

      Важке фінансове становище авіакомпанія НАУ переживає вже не один рік. І тут до речі буде згадати про ТОВ АК «Київські авіалінії», яке орендує авіаційну техніку у ВАТ «АК НАУ». Невиконання зобов'язань за договорами оренди «Київськими авіалініями» завдало держпідприємству великих збитків. Незважаючи на це, ВАТ «АК НАУ» чомусь продовжує надавати державне майно в оренду цьому підприємству.

      Хворобливі намагання зіштовхнути лобами потенційних інвесторів з кредиторами ВАТ «АК НАУ», очорнити імідж керівників компаній, які мають і досвід роботи, і фінансові можливості, і бажання відродити нещодавно ще могутнє підприємство — не інакше як бажання залишити «АК НАУ» на попередніх ослаблених позиціях; острах здорової конкуренції та багаторічна звичка отримувати прибуток за рахунок державних підприємств.

      Усі спроби ВАТ «АС» створити робочі місця для персоналу ВАТ «АК НАУ», пропонуючи йому роботу з експлуатації вже дієздатного літака Ан-30 № 30036, зустрічають, м'яко кажучи, несхвалення з боку керівництва «НАУ», i навiть — прямі погрози звільнення осіб, що висловили згоду прийняти пропозицію роботи у ВАТ «АС».

      У тому, що наше підприємство ось уже півтора місяця не може укласти договір із аеропортом «Жуляни» на базування літака Ан-30 № 30036, теж відчувається вплив «темних сил». І в зв'язку з цим постає питання: кому і, головне, для чого потрібно було розвалювати таке стабільне, з могутнім потенціалом, підприємство, як «АК НАУ»?

Олександр БАДРУДІНОВ,

президент ВАТ «АС» (Київський обласний авіаційний центр).