Передбачаючи, що черговий «хрестовий похід» проти силових захоплень підприємств не матиме швидкого успіху, ми навіть не думали, що наш прогноз збудеться так швидко. Криміналізація суспільства, яка нині поширюється зі швидкістю епідемії, і ситуація, коли прості люди не вірять уже нікому, створюють небезпечну ситуацію невизначеності. А коли не існує чітких правил гри для всіх і кожного, неодмінно з'являться персонажі, які спробують витиснути з цього максимум користі.
Минулого тижня перший віце-прем'єр Микола Азаров відчув справжній шок, коли зрозумів: більшість у Верховній Раді та керівні посади у виконавчій владі зовсім не гарантують повного контролю над країною. Бо у них є серйозний конкурент — «молоді» злочинні угруповання, які рвуться до влади, перерозподіляючи власність на свою користь.
Як відомо, перший віце-прем'єр — голова міжвідомчої комісії боротьби з рейдерством. Вирішивши, як і належить відповідальному армійському командирові, керувати битвою з передової, тобто побувати на захопленому підприємстві, він поінформував про своє закономірне бажання керівників силових відомств і... отримав ввічливу відомову. Мовляв, ваше прагнення цінуємо, але гарантувати вашу безпеку під час таких відвідин не можемо. «Що це таке? — розпікав він своїх підлеглих на останньому засіданні комісії. — Я даю завдання: з'ясувати, чому перший заступник голови уряду не може відвідати підприємство. А що ж тоді казати про порядки на цьому заводі? Але я обов'язково там побуваю».
Наполегливе бажання віце-прем'єра відвідати підприємство у державі, якою він керує, і яке не перебуває у полоні ворожої армії, звичайно, допоможуть реалізувати. Але завдяки цьому факту можна, нарешті, довідатися про величину правового «бєспрєдєла», який панує в Україні.
Державна комісія із цінних паперів виявила кричуще порушення: на одному з підприємств існували... два реєстри акціонерів. Виходить, як в анекдоті: у парні дні користуємося одним законом, у непарні — іншим. Про цей дивовижний факт комісія повідомила Міністерство юстиції. А там, мабуть, за інерцією, після наполегливого «протискання» закону про Кабмін та інших ініціатив нинішньої влади, вирішили не перешкоджати хорошим людям і дали відповідь: усе в межах правового поля! «Ось вам і ставлення нашого Мін'юсту», — громив своїх вірних підданих Микола Азаров.
Натомість головний міліціонер Василь Цушко, якому теж добряче дісталося на горіхи від Азарова, оперативно доповів народу: хочете міліцейський супровід судового рішення, звертайтесь безпосередньо до міністра. «За 100 днів роботи жодної заяви мені на стіл не лягло», — гордо сказав Цушко. «Дорого коштує, мабуть, такий супровід», — подумали у залі. Поговорив керівник МВС і з працівниками приватних охоронних структур — ті пообіцяли до складу «штурмових загонів» не записуватися. Але що зробити, аби зупинити «ординські навали», він не знає. «Рейдерські схеми готуються не один рік», — розвів руками міністр, який працює дещо менше часу і, на жаль, не встиг побувати біля витоків цих схем. А може, на щастя.
«Поки у державі триває формування фінансово-промислових груп, приєднання до великого капіталу середніх і малих підприємств, силові захоплення «непокірних» отримуватимуть регулярні імпульси. Тим паче що прокуратура, СБУ, суди тільки кивають один на одного, імітуючи бурхливу діяльність», — коментує виконавчий директор «Антирейдерського союзу підприємців України» Андрій Семидідько.
Практика «ручного керування» проблемою, улюблений метод нинішньої влади, на думку нашого співрозмовника, не розв'яже проблему, а тільки переведе її в іншу площину. «Має запрацювати система, але, зважаючи на наші реалії, сподіватися, що вона з'явиться упродовж найближчих двох років — малоймовірно, — прогнозує він. — Єдиний плюс такого підходу — організувати показовий процес. Скажімо, у Москві заарештували 50 суддів, проти яких зібрали докази у сприянні силовим захопленням підприємств. І одразу після цього рейдери у Росії вимерли як клас».
В Україні нині ніхто не може окреслити всю глибину проблеми з силовими захопленнями підприємств. «Нещодавно ми почали працювати у Дніпропетровській області, і вже у перші дні до нас звернулося понад 30 керівників підприємств, які стали жертвою охочих до чужого майна, — каже виконавчий директор «Антирейдерського союзу підприємців України». — Підозрюю, що в інших регіонах таких випадків не менше».
Цікаво, що в ситуації юридичної порожнечі українці зраджують своєму улюбленому гаслу «моя хата скраю» і беруть на озброєння золоте правило потопаючого. Так, на Кіровоградщині, яка прославилася правовим нігілізмом ще з часу минулих президентських виборів, а фальсифікації на 100-му окрузі увійшли до переліку найзухваліших порушень, громадські організації гуртуються, аби відстояти свої права. «Нині ми прагнемо допомогти колективам підприємств, проти яких застосовують заборонені методи і позбавляють конституційного права на працю», — розповідає керівник об'єднання «Громадські ініціативи» Любов Лук'янцева.
Члени територіальної громади та правозахисні організації підписали меморандум «Ми за чистий Кіровоград». Першим пунктом — прізвища трьох суддів, які ухвалюють неправосудні рішення, створюючи прецедент для беззаконня. Наказ «з'ясувати та доповісти» адресовано міністрові МВС та начальникові обласної міліції.
Окремі чиновники різних рангів, які чудово розуміють проблеми міста та області, чомусь не виявляють ініціативи подолати ці явища, — розповідає голова «Громадського суду України» Ярослав Місяць. — Така бездіяльність дозволяє нам вважати, що в органах місцевої влади існує чітка і продумана корупційна схема». Його думки дотримується Наталія Щелко, — голова профспілки працівників УТП «Кіровоград» — одного з підприємств, що потрапило під прес рейдерів. «У випадку з нашим торговим підприємством неправосудне рішення прийняла суддя Льон. Тепер ми всі на вулиці — куди нас, використовуючи її рішення, силою викинули псевдовласники».
Тож, аби виробити ефективні методи для боротьби з корупцією судів і чиновників, було створено проект «Чистий Кіровоград»: щоб працівники владних структур, правоохоронних структур, юристи і експерти могли спілкуватися і обговорювати спільні проблеми. До громадського руху приєдналися найвпливовіші правозахисні організації області.
«А що ж ви хотіли? — з гумором перепитав голова Комітету виборців України у Кіровоградській області Володимир Гришко. — Якщо в країні є так багато юристів, вони ж мусять знайти собі роботу! А стригти баранів — це свята справа, звичайно, якщо вони не вміють захищатися».
Володимир Костянтинович був одним з організаторів акції на центральному майдані Кіровограда, біля одного з нині захоплених рейдерами об'єктів — УТП «Кіровоград»: городяни ламали стіну, збудовану із «місцевих проблем». Одна цеглина символізувала корупцію, друга — продажні суди, третя — бездіяльність влади. Після завершення виступів запрошених стіну розламали.
«Ми проводимо роз'яснювальну роботу і нагадуємо всім, хто ще залишається байдужим, — завтра черга дійде до тебе! — каже Володимир Гришко. — Адже мотивація у більшості з нас залишається на рівні «поки півень не клюне...» Щоб вистояти в ситуації, коли влада виступає проти людини, треба об'єднуватися».
І останнє ноу-хау: силові захоплення активно поширюються не тільки на промислових об'єктах — невстановлені сили за допомогою своїх методів потужного і раптового натиску активно втручаються у діяльність влади. Нещодавно районний суд уже скасував рішення сільської ради поблизу Києва і навіть призначив нові вибори. Експерти розцінюють такі дії як замах на захоплення влади. Адже всі чудово розуміють: якщо рейдери досягнуть успіху, вони підуть далі. Правоохоронні органи нині старанно імітують діяльність у цьому напрямi, уряд погрозливо хмурить брови. А люди, втрачаючи грунт під ногами, вчаться боронитися самі.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
