Майно та статки, як відомо, приносять не тільки радість — часто буває, що люди стають жертвами своєї власності. І буває особливо прикро, коли йдеться не про «шалені» гроші, які падають на голову зненацька, а про кровно зароблене за ціле життя.
Колективне сільськогосподарське підприємство «Житомирбджолопром», на перший погляд, аж ніяк не належить до числа найприбутковіших — обсяги виробництва тут не найвищі, прибутки теж не зашкалюють. Але найбільша цінність КСП, а заодно його найгіркіша біда — чималий шмат землі практично в центрі Житомира. «І якщо пустити її під житлове будівництво!» — мрійливо підраховують можливі прибутки деякі підприємливі громадяни. І ніхто не думає, що в нинішніх власників колективного господарства, переважно пенсіонерів та інвалідів, може бути інша думка.

Спробуймо відтворити в пам'яті останні місяці 2006 року. Сподіваюсь, що необдуманих та авантюрних учинків більшість із нас не здійснювала, грошей на вітер не викидала, а навпаки — ми намагалися більше заробити та навіть трохи заощадити. Але марно! Нещодавно виявилося, що за цей період кожен мешканець України суттєво заборгував невстановленим іноземним кредиторам. Тепер усі громадяни, включаючи дідусів-пенсіонерів та новонароджених дітей, мають повернути по 300 американських доларів. Середньостатистична сім'я із трьох чоловік, таким чином, мусить стати біднішою майже на тисячу у. о.
Можливо, дехто заперечить: державний борг — категорія досить віртуальна і напряму на наші статки не впливає. Але це не зовсім так.