Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Надзвичайний і Повноважний посол Латвійської Республіки в Україні пан Андріс Вілцанс і Надзвичайний і Повноважний посол Фінляндії в Україні пані Лаура Рейніля. (Фото Олександри НЕСТЕРЕНКО.)
Для невтаємничених повідомляємо, що загадкове M&S розшифровується як Мацкевич Петро і Сладкевич Ксенія (видавництво «Кальварія»). Мережевий часопис «Кульбіт» теж до «Кальварії» має безпосереднє відношення.
Заручившись підтримкою смачних алкогольних спонсорів, солідно-шляхетною присутністю представників дипломатичного корпусу в Україні (Андріс Вілцанс, Лаура Рейніля, Ханні Хювярінен та Жан-П'єр Фрьолі) та гостинністю тусовочного кнайп-клубу «Купідон», кальварійська команда взялася хвацько «роздавати слонів». Під роздачу потрапили чотири неспеціалізовані й орієнтовані на широку аудиторію ЗМІ та два журналісти, які регулярно висвітлюють сучасний «культурний ландшафт». Назви видань та імена переможців визначалися «за результатами моніторингу ЗМІ за 2006 рік». Моніторили, звісно ж, самі кальварійці тісним товариством. «Культурними провідниками — 2006» стали часописи «Афіша», «Експерт Україна», газета «Без цензури», ТРК «Радіо Ера FM» та журністи Михайло Бриних та Олександр Красюк. Переможцям вручали шотландське віскі «Роб Рой» у неймовірно гарнюній святковій упаковці, чилійський Совіньйон, альбом «20 художників України» від галереї «Ательє Карась», книжки від видавництва «Кальварія» і, звісно ж, троянди. Щоб людське щастя «культурних» журналістів мало «рівних два крила»: «красиве і корисне». На спеціальні відзнаки від власника «Купідона» Федора Баландіна здобувся Інтернет-портал «СУМНО», а Євген Карась вирішив нагородити своїх улюблених журналістів Дмитра Десятерика (його на врученні не було) та Ольгу Петрову. Музикували на церемонії фольк-гурт «Рун» та акапельна формація GALANTE SOLO.
Щоб присутніх від споглядання лауреатських «Роб Роя» та Совіньйона не «задушила жаба», організатори вирішили розіграти між гостями по пляшці цих напоїв, влаштувавши міні-вікторину. Вино виграла Ірена Карпа, а віскі — Наталка Дмитренко.
Відверто кажучи, журналісти-лауреати Красюк з Бринихом мали дещо знічений вигляд. Не надто привчена наша братія до меду. Видання, які надають свої шпальти для висвітлення культурного процесу (справжнього, а не амебно-барануватого) в Україні можна порахувати на пальцях однієї руки. А матеріали на тему культури — нині найменш оплачувані. Принаймні навряд чи сучасний вітчизняний культурний оглядач чи літературний критик може дозволити з власного гонорару купити собі бодай на свято «Роб Рой».
Петро Мацкевич, головний редактор видавництва «Кальварія»:
— Не пам'ятаю, хто перший озвучив ідею започаткувати цю премію. Перед тим, як її придумати, ми перелопатили всю україномовну пресу і з жахом виявили, що в Україні з кожним кварталом ті шпальти газет і журналів, де пишуть про культуру, або скорочуються, або й узагалі зникають. А рівень матеріалів, присвячених культурі, — взагалі нижче плінтуса, тобто не витримує жодної критики. Виняток становлять матеріали буквально декількох журналістів.Скажу відверто, нас це просто образило. Як на мене, головні редактори більшості українських ЗМІ самі не тямлять, що коять. Адже найцікавіша інформація для читачів усіх без винятку регіонів України — це інформація не на економічну чи політичну тематику, а саме на тематику культурну. Крім того, саме культурницька інформація формує людські смаки і світогляд. Тому журналісти, які пишуть про культуру і пишуть добре, варті того, щоб їх відзначити. Мене недавно страшенно роздратувало гасло на Першому Національному телеканалі: «Буде хліб, буде й пісня». Як на мене, такі гасла дебілізують країну. Бо хліб буде лише тоді, коли є пісня.
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>