«Універ» на палях

      Майже 100 гектарів площі було передбачено Генеральним планом столиці для розвитку Київського національного університету в Голосіївському районі Києва. Там, у районі Виставки досягнень народного господарства, уже років 20 тому побудували першу чергу нових корпусів ВНЗ. Сьогодні ідея оновлення і розбудови сучасного студмістечка для Шевченківського університету, на жаль, уже є нереальною. Землі, призначені для розвитку «кращого ВНЗ України», адміністрація закладу віддала під комерційне житлове будівництво.

Містечко «майстрів»

      «Ректор уже передавав великі площі для комерційної забудови, — розповів журналістам на прес-конференції в УНІАН представник ініціативної групи громадськості Голосіївського району Олександр Жидков. — Досі залишалася ще одна неуніверситетська ділянка, прилегла до університету, близько 6 га, по вул. Ломоносова 73-75. Там був меморіальний парк, висаджений понад 20 років тому на честь студентів і викладачів університету, загиблих під час ІІ Світової війни. Адміністрація університету у 2004 році пропросила передати їй цю землю. А менш ніж за рік віддала її під житлове будівництво».

      Значний шмат землі університет отримав для розширення та вдосконалення його навчально-технічної бази, згідно з указом Президента Леоніда Кучми від 25 листопада 1999 року. Нині, як свідчить реклама на бігбордах, там буде «Місто Сонця» — 14 «елітних» хмарочосів. Про університетське містечко, запроектоване на величезній площі ще в 1950-ті, уже не йдеться. Як спогад про той план розвитку кращого ВНЗ України, залишилися кілька навчальних корпусів, кілька гуртожитків і спорткомплекс. Перший проректор Київського національного університету ім. Шевченка Олег Третяк в інтерв'ю «УМ» від 25 жовтня 2005 року завіряв, що на університетських землях планується будівництво нових корпусів, гуртожитків, готелю і навіть експериментального заводу з виробництва необхідних для навчання меблів. Олег Васильович повідомив, що «універ» знайшов інвесторів, які це все побудують і ще зведуть кілька житлових будинків із квартирами для викладачів. У березні 2006-го представники київської влади урочисто заклали символічний камінь на місці майбутнього студмістечка неподалік вулиці Ломоносова. Як виявилося, до КНУ воно не має стосунку. В новозбудованих гуртожитках розмістяться студенти інших ВНЗ.

      А на університетській землі архітектори «Київпроекту», за дорученням адміністрації «універу», спроектували «другий Хрещатик» з магазинами, кінотеатром і автостоянкою (адміністрація ВНЗ надала землю будівельній компанії «ТММ»). Територія забудовується так, що потім побудувати там щось для студентів буде неможливо. Може, хоч викладачам пощастить з квартирами? «Це питання досліджували журналісти «Закритої зони», — нагадав Олександр Жидков. — За умовами контракту, будівельники нічого не повинні робити для університету. Спочатку адміністрація говорила, що частину квартир віддадуть викладачам. Потім в інтерв'ю, надрукованому в журналі «Кореспондент», проректор університету з господарської частини Комарова говорила, що квартир викладачам не буде, але університет буде поправляти своє матеріальне становище, торгуючи частиною квартир у цих будинках. Хоча торгівля для університету, як бюджетної організації, не є статутною діяльністю». Цікаво, що для газети  «Вечірній Київ» (11 серпня 2005 року) проректор КНУ ім. Т. Г. Шевченка Лариса Комарова пояснювала, що професори й науковці виступають проти ідеї «Міста Сонця» на університетських землях, тому що на тих землях розташовані... їхні городи з огірками і помідорами. Ці люди, мовляв, «гальмують розвиток університету». Адміністрація ВНЗ переконує, що продала землю, аби «заробити гроші» на отой розвиток.

      «Якщо подивитися на Генеральний план розвитку Києва до 2020 року, який ніхто не скасовував, то земельна ділянка, про яку йдеться, — це землі громадської забудови, на відміну від земель житлової забудови. Тобто вони призначені саме для розвитку університету», — каже Олександр Жидков. Він пояснив, як з'явилося рішення Київради знищити меморіальний парк. Депутатів, на його думку, обдурили: «Було рішення Київради спиляти сотню малопродуктивних дерев, 10 відсотків парку, побудувати три будинки і рекреаційний центр для населення. Депутати голосували за це, хоча й таке рішення було незаконним. У результаті вже після цього з'явилося рішення про знищення 1100 дерев і на побудову 14 будинків». Меморіальні парки, за земельним кодексом, відносяться до земель, які особливо охороняються Отож, знесення меморіального парку або кладовища слід погоджувати з Верховною Радою України. Схоже на те, що ніяких погоджень не було. «Уся наявна документація говорить, що жодних прав для забудови цієї землі ні в ректора, ні в адміністрації університету немає, — каже представник Громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська. — Крім того, подібна тенденція відбувається і всередині навчального закладу. Кращий в країні університет знищується».

Місце в рейтингу — 500

      «Університетське містечко кращих ВНЗ світу — це місце, де, як правило, розміщені навчальні корпуси, парк, гуртожитки для студентів і офіси науковців престижних компаній, які співпрацюють з університетом, — каже фізик Олександр Жидков, який у ході робочих поїздок побував у багатьох університетах світу. — У Кембриджі — ціле місто. Спектр спеціальностей цього університету дуже широкий — від античних мов і психології пенітенціарних закладів — до військової астрономії і військово-польової хірургії. В університеті все зроблено для продуктивної розумової праці, для проживання. Гуртожитки подібні до «комунальних квартир». Скажімо, у двоповерховому будиночку кожен студент має свою кімнату. Є кухня з усіма зручностями. Три душі, ванна, кілька туалетів. На території містечка — парки. На університетській території розміщені офіси наукових підрозділів кількох відомих фірм — IBM, «Міцубісі». Вони залучають до своїх досліджень науково-викладацькі кадри і базу університету, відповідно поповнюються рахунки ВНЗ. Але все це можливо тоді, коли є територія. І цієї території в Києві було предостатньо». На сьогодні територіальні перспективи Київського університету вже вичерпані і біля червоного корпусу, і біля «Виставки». Науковець невесело жартує, що колись доведеться розбудовувати третій майданчик університету — десь у Гатному чи в Чабанах.

      Вичерпуються й науково-освітні перспективи колись знаного ВНЗ. Найбільш промовисто про рівень столичного університету свідчить статистика. У світовому рейтингу Київський університет посідає «почесне» місце десь аж за 500-м номером. Викладачі покидають Національний університет, багато хто не за власним бажанням. Як розповідають співробітники «універу», останніми роками багатьох докторів наук, досвідчених професорів ректор позбавив права викладати, відправив на пенсію. Молоді кадри не мають у кого переймати науковий і педагогічний досвід. Університет деградує. «На кафедрі новітньої історії України історичного факультету цього навчального року майже не залишилося докторів наук, які можуть читати нормативний курс лекцій, — розповів представник студентської громади університету Сергій Пархоменко. — Єдиний доктор наук на цій кафедрі, її завідувач Володимир Литвин не читає лекцій». Студенти переповідають, що відомий політик, «кореш» ректора, у день заліку з'являється з кількома охоронцями. Але заліковок до рук не бере. Після короткої промови кремезні супроводжуючі вдягають на доктора наук пальто, і він покидає приміщення університету.

      «Університет у такому вигляді як зараз, з тим професорсько-викладацьким складом, в цілому безнадійний, — стверджує Олександр Жидков. — Можливості для майбутніх поколінь забезпечує земля, поки вона є». Син Жидкова — аспірант у Кембриджі. Він хоче повернутися в Україну, щоб використати набуті за кордоном знання для розвитку своєї країни. Нещодавно приїжджав до Києва, подивився на «університетське» будівництво і сказав: «Я не знаю, що мені тут робити». Французькі студенти, які гостювали у Жидкових, дізнавшись, що робиться з землею університету, жахнулися: «Так треба ж поліцію кликати!».

Суд і діло

      У вересні 2006 року ініціативна група територіальної громади подала позов до Голосіївського районного суду щодо незаконності забудови університетських територій. Відповідачами у цій справі є Київрада, Київська міська держадміністрація і Управління земельних ресурсів. Через кілька місяців тяганини позов відправили до Шевченківського районного суду. За словами представників ініціативної групи, тут відбулося два засідання, проте жоден зі співвідповідачів не з'явився. Ініціативна група місцевої громадськості, науковців і викладачів університету була створена у травні 2005-го, тільки-но в меморіальному парку почали вирубувати дерева (до речі, ще без офіційного дозволу Київради). Звернулися до Київської міської держадміністрації з проханням припинити вирубування дерев. Письмової відповіді від Леоніда Черновецького громада не отримала й досі. Але відповіддю стала справа: був виданий дозвіл на будівництво і спиляно понад 1000 дерев. Група зверталася також до управління земельних ресурсів і до Київської міської прокуратури. Зверталася і до секретаріату Президента України. Відомо, що там створена комісія з цього питання. Але про її діяльність групі не пощастило дізнатися.

      Громадськість у Шевченківському суді захищає голова Київського представництва адвокатської кампанії «Агєєв, Бережний та партнери» Максим Баришніков. Компанія допомагає громаді безкоштовно. «Будь-яка солідна адвокатська компанія у західних країнах приділяє частину свого робочого часу громадським справам», — пояснює Максим. Він каже, що через призму цієї справи проглядає бездіяльність прокуратури і органів місцевої влади у Києві. «У 2004 році за рішенням 412-15/1829 (воно є предметом оскарження в Шевченківському районному суді) університет отримав земельну ділянку площею понад 6 га для будівництва та експлуатації житлових будинків з приміщеннями, — розповідає адвокат. — З'явилася будівельна компанія. Університет почав отримувати дозволи на будівництво. Щоправда, всі вони були з зауваженнями. Наприклад, Державне управління екології і природних ресурсів у місті Києві зазначає, що так, погодження дано, але з переліком умов — при порушенні будь-якої з них відповідний дозвіл втрачає силу». За законом, будівництву в Києві мають передувати громадські слухання. Але їх ніхто не проводив. «11 липня 2006-го  заступник голови Голосіївської райдержадміністрації Тищенко направив листа до ректора Національного університету імені Шевченка про проведення громадських слухань та припинення робіт, з вимогою надати до Голосіївської адміністрації всю проектно-кошторисну документацію, — каже Баришніков. — Роботи не припинили, слухань не відбулося. Якщо документація і передавалася, то під великим секретом».

      На звернення ініціативної групи одразу відреагувала Київська прокуратура і направила протест до столичної мерії. Вимагалося скасувати рішення міськради від 15.07.2004 року за номером 419-15/18-29 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування» як таке, що не відповідає чинному законодавству. Але Генеральна прокуратура відкликала поданий міською прокуратурою протест, що саме по собі незаконно. Порушникам надали час, щоб десь узяти документи та заднім числом внести їх до справи, вважає адвокат.

      Нагадаємо, що астрономічна обсерваторія Київського університету з прилеглою земельною ділянкою упродовж останніх трьох років також набула успішного досвіду захисту від дивакуватого ректора. У цій 160-річній пам'ятці архітектури й науки колись уперше в історії було визначено координати Києва, а останніми роками провадяться важливі дослідження зоряного неба. У 2003 році ректор попросив у тодішнього київського голови Олександра Омельченка «оформити КНУ ім. Тараса Шевченка право постійного користування земельною ділянкою площею 2,18 га для будівництва житлового комплексу з підземною автостоянкою з реконструкцією існуючої обсерваторії». З тим-таки інвестором ТОВ «ТММ» тут збиралися будувати хмарочос. Довкола обсерваторії вже й дерева пробували рубати. Але на захист цього дослідницького центру виступили працівники Пулковської обсерваторії (Санкт-Петербург), університету Падуб у місті Парма (Італія), Оулу (Фінляндія), Рейнського державного університету (США), українського Інституту ядерних досліджень та німецькі астрономи Баварського інституту, а також журналісти, науковці й широка громадськість.

      Улітку минулого року стався «рецидив» будівельного психозу. Утім сьогодні є надія на перемогу здорового глузду. Як розповіла «УМ» завідувач музею обсерваторії, науковий співробітник Лілія Казанцева, 1 лютого експертна рада Державної служби охорони культурної спадщини визнала Астрономічну обсерваторію КНУ пам'яткою науки і техніки національного значення. Залишається чекати, поки рішення затвердить Кабмін.